Psalms 137

1 Upon the rivers of Babylon, there we sat and wept: when we remembered Sion:

Біля річок Вавилона, там сиділи ми й плакали, згадуючи Сіон.

2 On the willows in the midst thereof we hung up our instruments.

На вербах посеред міста ми повісили наші арфи,

3 For there they that led us into captivity required of us the words of songs. And they that carried us away, said: Sing ye to us a hymn of the songs of Sion.

бо там поневолювачі наші просили від нас слів пісні й гнобителі наші [вимагали від нас] радості: «Заспівайте нам одну з пісень Сіону!»

4 How shall we sing the song of the Lord in a strange land?

Як можемо ми пісню Господню на землі чужій співати?

5 If I forget thee, O Jerusalem, let my right hand be forgotten.

Якщо я забуду тебе, Єрусалиме, нехай забуде правиця моя [рухи свої].

6 Let my tongue cleave to my jaws, if I do not remember thee: If I make not Jerusalem the beginning of my joy.

Нехай прилипне язик мій до піднебіння, якщо я не пам’ятатиму тебе, якщо я не піднесу Єрусалима як найвищу радість мою.

7 Remember, O Lord, the children of Edom, in the day of Jerusalem: Who say: Rase it, rase it, even to the foundation thereof.

Нагадай, Господи, синам Едомовим день [захоплення] Єрусалима, коли вони говорили: «Руйнуйте, руйнуйте його до самих підвалин!»

8 O daughter of Babylon, miserable: blessed shall he be who shall repay thee thy payment which thou hast paid us.

Донько Вавилона, приречена на спустошення, блаженний той, хто віддасть тобі за те, що ти накоїла нам!

9 Blessed be he that shall take and dash thy little ones against the rock.

Блаженний той, хто схопить і розіб’є об скелю твоїх немовлят!