Psalms 10
1 Why, O Lord, hast thou retired afar off? why dost thou slight us in our wants, in the time of trouble?
Чому, Господи, Ти стоїш осторонь, ховаєш Себе [від нас] у часи скорботні?
2 Whilst the wicked man is proud, the poor is set on fire: they are caught in the counsels which they devise.
Нечестивий пихато переслідує пригніченого – нехай сам потрапить у задумані ним каверзи!
3 For the sinner is praised in the desires of his soul: and the unjust man is blessed.
Бо хизується нечестивий пристрастями душі своєї і жадібний ганьбить, зневажає Господа.
4 The sinner hath provoked the Lord according to the multitude of his wrath he will not seek him:
Зухвало нехтує нечестивець тим, щоб Господа шукати, немає [місця для] Бога в жодному його підступному задумі.
5 God is not before his eyes: his ways are filthy at all times. Thy judgments are removed from his sight: he shall rule over all his enemies.
Його справи йдуть успішно повсякчас, [занадто] високі для нього закони справедливості Твоєї, глузує він з усіх супротивників своїх.
6 For he hath said in his heart: I shall not be moved from generation to generation, and shall be without evil.
Говорить він у серці своєму: «Не похитнуся, ніколи лихо мене не спіткає!»
7 His mouth is full of cursing, and of bitterness, and of deceit: under his tongue are labour and sorrow.
Його вуста наповнені прокляттям, підступом і пригніченням, під язиком у нього лихо й сваволя.
8 He sitteth in ambush with the rich in private places, that he may kill the innocent.
Залягає він у засідку [біля] огороджених поселень, у глухих місцевостях вбиває невинного, очі його стежать за вбогим.
9 His eyes are upon the poor man: He lieth in wait in secret like a lion in his den. He lieth in ambush that he may catch the poor man: to catch the poor, whilst he draweth him to him.
Чатує у схованці, немов лев у лігві; чигає, щоб схопити пригніченого; хапає бідаря, тягнучи його у свої сіті.
10 In his net he will bring him down, he will crouch and fall, when he shall have power over the poor.
Понівечений, він згинається й падає, і могутність [нечестивця] вражає знедолених і нещасних.
11 For he hath said in his heart: God hath forgotten, he hath turned away his face not to see to the end.
Говорить [безбожний] у своєму серці: «Бог забув, Він сховав обличчя Своє, повік не побачить [цього]».
12 Arise, O Lord God, let thy hand be exalted: forget not the poor.
Повстань, Господи! Здійми руку Твою, Боже! Не забувай пригнічених!
13 Wherefore hath the wicked provoked God? for he hath said in his heart: He will not require it.
Чому нехтує Богом нечестивий, говорить у своєму серці, що не відплатиш Ти [за зло]?
14 Thou seest it, for thou considerest labour and sorrow: that thou mayst deliver them into thy hands. To thee is the poor man left: thou wilt be a helper to the orphan.
Але ж Ти бачиш! На утиск і гніт Ти уважно дивишся, щоб рукою Своєю покарати [винного]. Убогий Тобі ввіряється, Ти помічник сироті.
15 Break thou the arm of the sinner and of the malignant: his sin shall be sought, and shall not be found.
Зламай же плече нечестивому й злому, відплати за його беззаконня так, щоб не знайшлося [нічого після нього].
16 The Lord shall reign to eternity, yea, for ever and ever: ye Gentiles shall perish from his land.
Господь – Цар на віки вічні, згинуть народи [чужі] із землі Його.
17 The Lord hath heard the desire of the poor: thy ear hath heard the preparation of their heart.
Бажання бідних Ти чуєш, Господи, підтримуєш їхні серця, схиляєш вухо Своє [до їхнього зойку],
18 To judge for the fatherless and for the humble, that man may no more presume to magnify himself upon earth.
щоб здійснити правосуддя для сироти й пригніченого, щоб [смертна] людина не наводила більше жаху на землі.
