Proverbs 1
1 The parables of Solomon, the son of David, king of Israel.
При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
2 To know wisdom, and instruction:
щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
3 To understand the words of prudence: and to receive the instruction of doctrine, justice, and judgment, and equity:
щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
4 To give subtilty to little ones, to the young man knowledge and understanding.
щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
5 A wise man shall hear and shall be wiser: and he that understandeth, shall possess governments.
Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
6 He shall understand a parable, and the interpretation, the words of the wise, and their mysterious sayings.
щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
7 The fear of the Lord is the beginning of wisdom. Fools despise wisdom and instruction.
Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
8 My son, hear the instruction of thy father, and forsake not the law of thy mother:
Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
9 That grace may be added to thy head, and a chain of gold to thy neck.
вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
10 My son, if sinners shall entice thee, consent not to them.
Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
11 If they shall say: Come with us, let us lie in wait for blood, let us hide snares for the innocent without cause:
Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
12 Let us swallow him up alive like hell, and whole as one that goeth down into the pit. (Sheol h7585)
живих поковтаймо ми їх, як шео́л, та здорових, як тих, які сходять до гро́бу! (Sheol h7585)
13 We shall find all precious substance, we shall fill our houses with spoils.
Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
14 Cast in thy lot with us, let us all have one purse.
Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
15 My son, walk not thou with them, restrain thy foot from their paths.
сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
16 For their feet run to evil, and make haste to shed blood.
бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
17 But a net is spread in vain before the eyes of them that have wings.
Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
18 And they themselves lie in wait for their own blood, and practise deceits against their own souls.
то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
19 So the wage of every covetous man destroy the souls of the possessors.
Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
20 Wisdom preacheth abroad, she uttereth her voice in the streets:
Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
21 At the head of multitudes she crieth out, in the entrance of the gates of the city she uttereth her words, saying:
на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
22 O children, how long will you love childishness, and fools covet those things which are hurtful to themselves, and the unwise hate knowledge?
„Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
23 Turn ye at my reproof: behold I will utter my spirit to you, and will shew you my words.
Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
24 Because I called, and you refused: I stretched out my hand, and there was none that regarded.
Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
25 You have despised all my counsel, and have neglected my reprehensions.
І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
26 I also will laugh in your destruction, and will mock when that shall come to you which you feared.
Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
27 When sudden calamity shall fall on you, and destruction, as a tempest, shall be at hand: when tribulation and distress shall come upon you:
Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
28 Then shall they call upon me, and I will not hear: they shall rise in the morning and shall not find me:
тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
29 Because they have hated instruction and received not the fear of the Lord,
за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
30 Nor consented to my counsel, but despised all my reproof.
не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
31 Therefore they shall eat the fruit of their own way, and shall be filled with their own devices.
І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
32 The turning away of little ones shall kill them, and the prosperity of fools shall destroy them.
бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
33 But he that shall hear me, shall rest without terror, and shall enjoy abundance, without fear of evils.
А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
