Proverbs 9
1 Wisdom hath built herself a house, she hath hewn her out seven pillars.
Мудрість свій дім збудувала, сім стовпі́в своїх ви́тесала.
2 She hath slain her victims, mingled her wine, and set forth her table.
Зарізала те, що було на зарі́з, змішала вино своє, і трапе́зу свою пригото́вила.
3 She hath sent her maids to invite to the tower, and to the walls of the city:
Дівчат своїх вислала, і кличе вона на висо́тах міськи́х:
4 Whosoever is a little one, let him come to me. And to the unwise she said:
„Хто бідний на розум, хай при́йде сюди, “а хто нерозумний, говорить йому:
5 Come, eat my bread, and drink the wine which I have mingled for you.
„Ходіть, споживайте із хліба мого́, та пийте з вина, що його́ я змішала!
6 Forsake childishness, and live, and walk by the ways of prudence.
Покиньте глупо́ту — і будете жити, і ходіте дорогою розуму!“
7 He that teacheth a scorner, doth an injury to himself: and he that rebuketh a wicked man, getteth himself a blot.
Хто карта́є насмішника, той собі га́ньбу бере, хто ж безбожникові виговорює, сором собі набуває.
8 Rebuke not a scorner lest he hate thee. Rebuke a wise man, and he will love thee.
Не доріка́й пересмі́шникові, щоб тебе не знена́видів він, ви́картай мудрого — й він покохає тебе.
9 Give an occasion to a wise man, and wisdom shall be added to him. Teach a just man, and he shall make haste to receive it.
Дай мудрому — й він помудріє іще, навчи праведного — і прибі́льшить він мудрости!
10 The fear of the Lord is the beginning of wisdom: and the knowledge of the holy is prudence.
Страх Госпо́дній — початок премудрости, а пізна́ння Святого — це розум, —
11 For by me shall thy days be multiplied, and years of life shall be added to thee.
бо мною помно́жаться дні твої, і додаду́ть тобі ро́ків життя.
12 If thou be wise, thou shalt be so to thyself: and if a scorner, thou alone shalt bear the evil.
Якщо ти змудрів — то для себе змудрів, а як станеш насмі́шником, сам понесе́ш!
13 A foolish woman and clamorous, and full of allurements, and knowing nothing at all,
Жінка безглу́зда крикли́ва, нерозумна, і нічого не знає!
14 Sat at the door of her house, upon a seat, in a high place of the city,
Сідає вона на сидінні при вході до дому свого́, на висо́костях міста,
15 To call them that pass by the way, and go on their journey:
щоб кликати тих, хто дорогою йде, хто путтю своєю просту́є:
16 He that is a little one, let him turn to me. And to the fool she said:
„Хто бідний на розум, хай при́йде сюди, “а хто нерозумний, то каже йому́:
17 Stolen waters are sweeter, and hid den bread is more pleasant.
„Вода кра́дена — солодка, і приє́мний прихо́ваний хліб“.
