Proverbs 31
1 The words of king Lamuel. The vision wherewith his mother instructed him.
Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:
2 What, O my beloved, what, O the beloved of my womb, what, O the beloved of my vows?
„Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?
3 Give not thy substance to women, and thy riches to destroy kings.
Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!
4 Give not to kings, O Lamuel, give not wine to kings: because there is no secret where drunkenness reigneth:
Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,
5 And lest they drink and forget judgments, and pervert the cause of the children of the poor.
щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!
6 Give strong drink to them that are sad: and wine to them that are grieved in mind:
Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:
7 Let them drink, and forget their want, and remember their sorrow no more.
він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!
8 Open thy mouth for the dumb, and for the causes of all the children that pass.
Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.
9 Open thy mouth, decree that which is just, and do justice to the needy and poor.
Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.
10 Who shall find a valiant woman? far and from the uttermost coasts is the price of her.
Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:
11 The heart of her husband trusteth in her, and he shall have no need of spoils.
довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!
12 She will render him good, and not evil, all the days of her life.
Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.
13 She hath sought wool and flax, and hath wrought by the counsel of her hands.
Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.
14 She is like the merchant’s ship, she bringeth her bread from afar.
Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.
15 And she hath risen in the night, and given a prey to her household, and victuals to her maidens.
І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.
16 She hath considered a field, and bought it: with the fruit of her hands she hath planted a vineyard.
Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградинка.
17 She hath girded her loins with strength, and hath strengthened her arm.
Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.
18 She hath tasted and seen that her traffic is good: her lamp shall not be put out in the night.
Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.
19 She hath put out her hand to strong things, and her fingers have taken hold of the spindle.
Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.
20 She hath opened her hand to the needy, and stretched out her hands to the poor.
Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
21 She shall not fear for her house in the cold of snow: for all her domestics are clothed with double garments.
Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.
22 She hath made for herself clothing of tapestry: fine linen, and purple is her covering.
Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.
23 Her husband is honourable in the gates, when he sitteth among the senators of the land.
Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.
24 She made fine linen, and sold it, and delivered a girdle to the Chanaanite.
Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.
25 Strength and beauty are her clothing, and she shall laugh in the latter day.
Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.
26 She hath opened her mouth to wisdom, and the law of clemency is on her tongue.
Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.
27 She hath looked well to the paths of her house, and hath not eaten her bread idle.
Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.
28 Her children rose up, and called her blessed: her husband, and he praised her.
Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:
29 Many daughters have gathered together riches: thou hast surpassed them all.
„Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“
30 Favour is deceitful, and beauty is vain: the woman that feareth the Lord, she shall be praised.
Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!
31 Give her of the fruit of her hands: and let her works praise her in the gates.
Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“
