John 5
1 After these things was a festival day of the Jews, and Jesus went up to Jerusalem.
Після сього було сьвято Жидівське, і прийшов Ісус у Єрусалим.
2 Now there is at Jerusalem a pond, called Probatica, which in Hebrew is named Bethsaida, having five porches.
У Єрусалимі ж коло Овечих воріт є купіль, що зветь ся по єврейська Ветезда, з пятьма ходниками.
3 In these lay a great multitude of sick, of blind, of lame, of withered; waiting for the moving of the water.
В них лежало велике множество недужих, слїпих, кривих, сухих, що дожидали движення води.
4 And an angel of the Lord descended at certain times into the pond; and the water was moved. And he that went down first into the pond after the motion of the water, was made whole, of whatsoever infirmity he lay under.
Ангел бо певного часу спускавсь у купіль і збивав воду: хто ж первий улазив після збивання води, одужував, якою б нї мучив ся болестю.
5 And there was a certain man there, that had been eight and thirty years under his infirmity.
Був же там один чоловік, що трийцять і вісім років був у недузї.
6 Him when Jesus had seen lying, and knew that he had been now a long time, he saith to him: Wilt thou be made whole?
Сього побачивши Ісус лежачого, й відаючи, що довгий уже час нездужає, рече йому: Хочеш одужати?
7 The infirm man answered him: Sir, I have no man, when the water is troubled, to put me into the pond. For whilst I am coming, another goeth down before me.
Відповів Йому недужий: Господи, чоловіка не маю, щоб, як зібєть ся вода, вкинув мене в купіль; як же прийду я, инший поперед мене влазить.
8 Jesus saith to him: Arise, take up thy bed, and walk.
Рече йому Ісус: Устань, візьми постіль твою, та й ходи!
9 And immediately the man was made whole: and he took up his bed, and walked. And it was the sabbath that day.
зараз одужав чоловік, і взяв постїль свою, та й ходив; була ж субота того дня.
10 The Jews therefore said to him that was healed: It is the sabbath; it is not lawful for thee to take up thy bed.
І казали Жиди сцїленому: Субота; не годить ся тобі брати постелї.
11 He answered them: He that made me whole, he said to me, Take up thy bed, and walk.
Відказав їм: Хто оздоровив мене, той мені сказав: Візьми постіль твою, та й ходи.
12 They asked him therefore: Who is that man who said to thee, Take up thy bed, and walk?
Питали ж його: Що то за чоловік, що сказав тобі: Візьми постіль твою, та й ходи?
13 But he who was healed, knew not who it was; for Jesus went aside from the multitude standing in the place.
Той же, що одужав, не знав, хто Він; бо Ісус відійшов геть, як народ був на місці тому.
14 Afterwards, Jesus findeth him in the temple, and saith to him: Behold thou art made whole: sin no more, lest some worse thing happen to thee.
Опісля знаходить його Ісус у церкві, і рече йому: Оце одужав єси; не гріши більш, щоб гіршого тобі не стало ся.
15 The man went his way, and told the Jews, that it was Jesus who had made him whole.
Пійшов чоловік, та й сповістив Жидів, що се Ісус, що оздоровив його.
16 Therefore did the Jews persecute Jesus, because he did these things on the sabbath.
За се гонили Ісуса Жиди й шукали Його вбити, що се зробив у суботу.
17 But Jesus answered them: My Father worketh until now; and I work.
Ісус же відказав їм: Отець мій досї робить і я роблю.
18 Hereupon therefore the Jews sought the more to kill him, because he did not only break the sabbath, but also said God was his Father, making himself equal to God.
За се ж ще більш шукали Його Жиди вбити, що не то ламле суботу, а ще й Отцем своїм зве Бога, рівним себе ставлячи Богу.
19 Then Jesus answered, and said to them: Amen, amen, I say unto you, the Son cannot do any thing of himself, but what he seeth the Father doing: for what things soever he doth, these the Son also doth in like manner.
Озвав ся ж Ісус і рече їм: Істино, істино глаголю вам: Не може Син нічого робити від себе, коли не бачить, що Отець те робить: що бо Той робить, те й Син так само робить.
20 For the Father loveth the Son, and sheweth him all things which himself doth: and greater works than these will he shew him, that you may wonder.
Отець бо любить Сина, і все показує Йому, що сам робить; і більші сих покаже Йому діла, щоб ви дивувались.
21 For as the Father raiseth up the dead, and giveth life: so the Son also giveth life to whom he will.
Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживлює, так і Син, кого хоче, оживлюе.
22 For neither doth the Father judge any man, but hath given all judgment to the Son.
Бо Отець і не судить нїкого, а суд увесь дав Синові,
23 That all men may honour the Son, as they honour the Father. He who honoureth not the Son, honoureth not the Father, who hath sent him.
щоб усї шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що післав Його.
24 Amen, amen I say unto you, that he who heareth my word, and believeth him that sent me, hath life everlasting; and cometh not into judgment, but is passed from death to life. (aiōnios g166)
Істино, істино глаголю вам: Що, хто слухає слово моє і вірує Пославшому мене, має житте вічне, і на суд не прийде, а перейде від смерти в життє. (aiōnios g166)
25 Amen, amen I say unto you, that the hour cometh, and now is, when the dead shall hear the voice of the Son of God, and they that hear shall live.
Істино, істино глаголю вам: Що прийде час, і нинї єсть, що мертві почують голос Сина Божого, й почувши оживуть.
26 For as the Father hath life in himself, so he hath given the Son also to have life in himself:
Бо, як Отець має життє в собі, так дав і Синові життє мати в собі,
27 And he hath given him power to do judgment, because he is the Son of man.
і власть дав Йому і суд чинити; бо Він Син чоловічий.
28 Wonder not at this; for the hour cometh, wherein all that are in the graves shall hear the voice of the Son of God.
Не дивуйтесь сьому, бо прийде час, що в гробах почують голос Його,
29 And they that have done good things, shall come forth unto the resurrection of life; but they that have done evil, unto the resurrection of judgment.
і повиходять: которі добро робили, в воскресеннє життя, а которі зло робили, в воскресеннє суду.
30 I cannot of myself do any thing. As I hear, so I judge: and my judgment is just; because I seek not my own will, but the will of him that sent me.
Не можу я робити від себе нїчого: як чую, суджу; і суд мій праведний; бо не шукаю волї моєї, а волї пославшого мене Отця.
31 If I bear witness of myself, my witness is not true.
Коли я сьвідкую про себе, сьвідченнє моє не правдиве.
32 There is another that beareth witness of me; and I know that the witness which he witnesseth of me is true.
Инший єсть, хто сьвідкує про мене; і я знаю, що правдиве сьвідченнє, котре про мене сьвідкує.
33 You sent to John, and he gave testimony to the truth.
Ви посилали до Йоана, й сьвідкував правді.
34 But I receive not testimony from man: but I say these things, that you may be saved.
Я же не від чоловіка сьвідченнє приймаю, а глаголю се, щоб ви спаслись.
35 He was a burning and a shining light: and you were willing for a time to rejoice in his light.
Той був сьвітильник горючий і сьвітючий; ви ж хотіли повеселитись на часину сьвітлом його.
36 But I have a greater testimony than that of John: for the works which the Father hath given me to perfect; the works themselves, which I do, give testimony of me, that the Father hath sent me.
Я ж маю сьвідченнє більше Йоанового: дїла бо, що дав менї Отець, щоб їх скінчити, ті діла, що я роблю, сьвідкують про мене, що Отець мене післав.
37 And the Father himself who hath sent me, hath given testimony of me: neither have you heard his voice at any time, nor seen his shape.
І пославший мене Отець сам сьвідкував про мене. Анї голосу Його не чули ви нїколи, анї виду Його не бачили;
38 And you have not his word abiding in you: for whom he hath sent, him you believe not.
і слова Його не маєте пробуваючого в вас; бо кого післав Він, тому ви не віруєте.
39 Search the scriptures, for you think in them to have life everlasting; and the same are they that give testimony of me. (aiōnios g166)
Прослідіть писання; бо ви думаєте в них життє вічне мати; й ті сьвідкують про мене. (aiōnios g166)
40 And you will not come to me that you may have life.
Та не хочете прийти до мене, щоб життє мати.
41 I receive glory not from men.
Чести від людей не приймаю.
42 But I know you, that you have not the love of God in you.
Та я спізнав вас, що любови Божої не маєте в собі.
43 I am come in the name of my Father, and you receive me not: if another shall come in his own name, him you will receive.
Я прийшов в імя Отця мого, і не приймаєте мене. Коли инший прийде в імя своє, того приймете.
44 How can you believe, who receive glory one from another: and the glory which is from God alone, you do not seek?
Як ви можете вірувати, славу один од одного приймаючи, а славу що від одного Бога, не шукаєте?
45 Think not that I will accuse you to the Father. There is one that accuseth you, Moses, in whom you trust.
Не думайте, що я обвинувачу вас перед Отцем: є хто винуватить вас: Мойсей, що на него вповаєте.
46 For if you did believe Moses, you would perhaps believe me also; for he wrote of me.
Коли б ви вірували Мойсейові, вірували б менї; бо про мене той писав.
47 But if you do not believe his writings, how will you believe my words?
Коли ж його писанням не віруєте, як моїм словам вірувати мете?
