Job 23
1 Then Job answered, and said:
А Йов відповів та й сказав:
2 Now also my words are in bitterness, and the hand of my scourge is more grievous than my mourning.
„Моя мова й сьогодні гірка́, — тяжче стражда́ння моє за стогна́ння мої.
3 Who will grant me that I might know and find him, and come even to his throne?
О, якби то я знав, де Його я знайду́, то прийшов би до місця Його пробува́ння!
4 I would set judgment before him, and would fill my mouth with complaints.
Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я напо́внив би до́водами, —
5 That I might know the words that he would answer me, and understand what he would say to me.
розізнав би слова́, що́ мені відповість, і я зрозумів би, що́ скаже мені.
6 I would not that he should contend with me with much strength, nor overwhelm me with the weight of his greatness.
Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, — тільки б увагу звернув Він на мене!
7 Let him propose equity against me, and let my judgment come to victory.
Справедливий судився б там з Ним, я ж наза́вжди б звільни́всь від свойого Судді.
8 But if I go to the east, he appeareth not; if to the west, I shall not understand him.
Та піду́ я на схід — і немає Його, а на за́хід удамся — Його не побачу,
9 If to the left hand, what shall I do? I shall not take hold on him: if I turn myself to the right hand, I shall not see him.
на півно́чі шукаю Його — й не вхоплю́, збо́чу на пі́вдень — і не добача́ю.
10 But he knoweth my way, and has tried me as gold that passeth through the fire:
А Він знає дорогу, яка при мені, — хай би ви́пробував Він мене, — мов те золото, вийду!
11 My foot hath followed his steps, I have kept his way, and have not declined from it.
Трималась нога моя коло стопи́ Його, доро́ги Його я держа́вся й не збо́чив.
12 I have not departed from the commandments of his lips, and the words of his mouth I have hid in my bosom.
Я не відступався від за́повідей Його губ, над уста́ву свою я ховав слова уст Його.
13 For he is alone, and no man can turn away his thought: and whatsoever is soul hath desired, that hath he done.
Але Він при одно́му, — й хто заве́рне Його? Як чого зажадає душа Його, — те Він учинить:
14 And when he shall have fulfilled his will in me, many other like things are also at hand with him.
бо Він ви́конає, що́ про мене призна́чив, і в Нього багато такого, як це!
15 And therefore I am troubled at his presence, and when I consider him I am made pensive with fear.
Тому перед обличчям Його я тремчу́, розважаю — й жахаюсь Його.
16 God hath softened my heart, and the Almighty hath troubled me.
А Бог пом'якши́в моє серце, і Всемогутній мене настраши́в,
17 For I have not perished because of the darkness that hangs over me, neither hath the mist covered my face.
бо не знищений я від темно́ти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!
