Job 22
1 Then Eliphaz the Themanite answered, and said:
І заговорив теманянин Еліфа́з та й сказав:
2 Can man be compared with God, even though he were of perfect knowledge?
„Чи для Бога люди́на кори́сна? Бо мудрий кори́сний самому собі!
3 What doth it profit God if thou be just? or what dost thou give him if thy way be unspotted?
Хіба Всемогу́тній бажає, щоб ти ніби праведним був? І що за ко́ристь Йому, як дороги свої ти вважаєш невинними сам?
4 Shall he reprove thee for fear, and come with thee into judgment:
Чи Він буде карати, тебе боячи́сь, і чи пі́де з тобою на суд?
5 And not for thy manifold wickedness, and thy infinite iniquities?
Хіба твоє зло не велике? Таж твоїм беззако́нням немає кінця!
6 For thou hast taken away the pledge of thy brethren without cause, and stripped the naked of their clothing.
Таж з братів своїх брав ти заста́ву даремно, а з наго́го одежу стягав!
7 Thou hast not given water to the weary, thou hast withdrawn bread from the hungry.
Не поїв ти водою знемо́женого, і від голодного стримував хліб.
8 In the strength of thy arm thou didst possess the land, and being the most mighty thou holdest it.
А си́льна люди́на — то їй оцей край, і поче́сний у ньому сидітиме.
9 Thou hast sent widows away empty, and the arms of the fatherless thou hast broken in pieces.
Ти напо́рожньо вдів відсилав, і сирі́тські раме́на гноби́лись, —
10 Therefore art thou surrounded with snares, and sudden fear troubleth thee.
тому па́стки тебе оточи́ли, і жахає тебе наглий страх,
11 And didst thou think that thou shouldst not see darkness, and that thou shouldst not be covered with the violence of overflowing waters?
твоє світло стемні́ло, нічого не бачиш, і велика вода закриває тебе.
12 Dost not thou think that God is higher than heaven, and is elevated above the height of the stars?
Чи ж Бог не високий, як небо? Та на зо́рі уго́ру поглянь, які стали високі вони!
13 And thou sayst: What doth God know? and he judgeth as it were through a mist.
А ти кажеш: „Що ві́дає Бог? Чи судитиме Він через млу?
14 The clouds are his covert, and he doth not consider our things, and he walketh about the poles of heaven.
Хмари — завіса Йому, й Він не бачить, і ходить по кру́зі небесному“.
15 Dost thou desire to keep the path of ages, which wicked men have trodden?
Чи ти будеш триматись дороги відвічної, що нею ступа́ли безбожні,
16 Who were taken away before their time, and a flood hath overthrown their foundation.
що невча́сно були вони згу́блені, що річка розлита, підвалина їх,
17 Who said to God: Depart from us: and looked upon the Almighty as if he could do nothing:
що до Бога казали вони: „Відступися від нас!“та: „Що́ зробить для нас Всемогутній?“
18 Whereas he had filled their houses with good things: whose way of thinking be far from me.
А Він доми їхні напо́внив добром! Але віддалилась від мене порада безбожних!
19 The just shall see, and shall rejoice, and the innocent shall laugh them to scorn.
Справедливі це бачать та ті́шаться, і насміхається з нього невинний:
20 Is not their exaltation cut down, and hath not fire devoured the remnants of them?
„Справді ви́гублений наш противник, а останок їх ви́жер огонь!“
21 Submit thyself then to him, and be at peace: and thereby thou shalt have the best fruits.
Заприязни́ся із Ним, та й май спо́кій, — цим при́йде на тебе добро́.
22 Receive the law of his mouth, and lay up his words in thy heart.
Зако́на візьми з Його уст, а слова Його в серце своє поклади.
23 If thou wilt return to the Almighty, thou shalt be built up, and shalt put away iniquity far from thy tabernacle.
Якщо ве́рнешся до Всемогутнього, — будеш збудо́ваний, і віддали́ш беззаконня з наметів своїх.
24 He shall give for earth flint, and for flint torrents of gold.
І викинь до по́роху золото, і мов камінь з потоку офі́рське те золото, —
25 And the Almighty shall be against thy enemies, and silver shall be heaped together for thee.
і буде тобі Всемогу́тній за золото та за срі́бло блискуче тобі!
26 Then shalt thou abound in delights in the Almighty, and shalt lift up thy face to God.
Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога піді́ймеш обличчя своє, —
27 Thou shalt pray to him, and he will hear thee, and thou shalt pay vows.
будеш благати Його — й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолу́жиш.
28 Thou shalt decree a thing, and it I shall come to thee, and light shall shine in thy ways.
А що́ постано́виш, то ви́повниться те тобі, й на дорогах твоїх буде ся́яти світло.
29 For he that hath been humbled, shall be in glory: and he that shall bow down his eyes, he shall be saved.
Бо знижує Він спину пи́шного, хто ж смиренний, тому помагає.
30 The innocent shall be saved, and he shall be saved by the cleanness of his hands.
Рятує Він і небезви́нного, і той чистото́ю твоїх рук урято́ваний буде“.
