Job 18
1 Then Baldad the Suhite answered, and said:
І заговорив шух'янин Білда́д та й сказав:
2 How long will you throw out words? understand first, and so let us speak.
„Як довго ви бу́дете па́стками класти слова́? Розміркуйте, а по́тім собі погово́римо!
3 Why are we reputed as beasts, and counted vile before you?
Чому́ порахо́вані ми, як худоба? Чому в ваших оча́х ми безумні?
4 Thou that destroyest thy soul in thy fury, shall the earth be forsaken for thee, and shall rocks be removed out of their place?
О ти, що розша́рпуєш душу свою в своїм гніві, — чи для те́бе земля опусті́є, а скеля осу́неться з місця свого́?
5 Shall not the light of the wicked be extinguished, and the flame of his fire not shine?
Таж світи́льник безбожних пога́сне, і не буде світи́тися і́скра огню́ його:
6 The light shall be dark in his tabernacle, and the lamp that is over him, shall be put out.
його світло стемні́є в наме́ті, і згасне на ньому світильник його,
7 The step of his strength shall be straitened, and his own counsel shall cast him down headlong.
стануть тісні́ кроки сили його́, і вдарить його власна рада!
8 For he hath thrust his feet into a net, and walketh in its meshes.
Бо він ки́нений в па́стку ногами своїми, і на ґраті він буде ходити:
9 The sole of his foot shall be held in a snare, and thirst shall burn against him.
пастка схо́пить за сто́пу його́, змі́цниться сітка на ньому, —
10 A gin is hidden for him in the earth, and his trap upon the path.
на нього захо́ваний шнур на землі, а па́стка на нього — на сте́жці.
11 Fears shall terrify him on every side, and shall entangle his feet.
Страхіття жаха́ють його звідусі́ль, і женуться за ним по сліда́х.
12 Let his strength be wasted with famine, and let hunger invade his ribs.
Його сила голодною буде, а нещастя при боці його пригото́влене.
13 Let it devour the beauty of his skin, let the firstborn death consume his arms.
Його шкіра пої́джена буде хворобою, поїсть члени його перворо́джений смерти.
14 Let his confidence be rooted out of his tabernacle, and let destruction tread upon him like a king.
Віді́рвана буде безпе́ка його від наме́ту його, а Ти до царя жахів його приведе́ш...
15 Let the companions of him that is not, dwell in his tabernacle, let brimstone be sprinkled in his tent.
Він перебуває в наметі своє́му, який не його, на мешка́ння його буде ки́нена сірка.
16 Let his roots be dried up beneath, and his harvest destroyed above.
Здо́лу посо́хнуть коріння його, а згори́ — його ві́ття зів'я́не.
17 Let the memory of him perish from the earth and let not his name be renowned in the streets.
Його пам'ять загине з землі, а на вулиці йме́ння не буде йому.
18 He shall drive him out of light into darkness, and shall remove him out of the world.
Зажену́ть його з світла до те́мряви, і ввесь світ проганяє його.
19 His seed shall not subsist, nor his offspring among his people, nor any remnants in his country.
У нього немає в наро́ді наща́дка, ні внука, і немає оста́нку в місцях його ме́шкання.
20 They that come after him shall be astonished at his day, and horror shall fall upon them that went before.
На згадку про день його остовпіва́ли останні, за воло́сся ж хапа́лись давні́ші...
21 These men are the tabernacles of the wicked, and this the place of him that knoweth not God.
Ось такі то мешка́ння неправедного, і це місце того, хто Бога не знає!“
