Ecclesiastes 3
1 All things have their season, and in their times all things pass under heaven.
Для всього свій час, і година своя́ кожній справі під небом:
2 A time to be born and a time to die. A time to plant, and a time to pluck up that which is planted.
час роди́тись і час помирати, час садити і час виривати поса́джене,
3 A time to kill, and a time to heal. A time to destroy, and a time to build.
час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати,
4 A time to weep, and a time to laugh. A time to mourn, and a time to dance.
час плакати й час регота́ти, час ридати і час танцювати,
5 A time to scatter stones, and a time to gather. A time to embrace, and a time to be far from embraces.
час розкида́ти каміння і час каміння грома́дити, час обіймати і час ухилятись обі́ймів,
6 A time to get, and a time to lose. A time to keep, and a time to cast away.
час шукати і час розгубити, час збирати і час розкида́ти,
7 A time to rend, and a time to sew. A time to keep silence, and a time to speak.
час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити,
8 A time of love, and a time of hatred. A time of war, and a time of peace.
час кохати і час ненави́діти, час війні і час миру!
9 What hath man more of his labour?
Яка ко́ристь трудя́щому в тім, над чим тру́диться він?
10 I have seen the trouble, which God hath given the sons of men to be exercised in it.
Я бачив роботу, що Бог був дав лю́дським синам, щоб труди́лись над нею,
11 He hath made all things good in their time, and hath delivered the world to their consideration, so that man cannot find out the work which God hath made from the beginning to the end.
— усе Він прега́рним зробив свого ча́су, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє люди́на тих діл, що Бог учинив, від поча́тку та аж до кінця́.
12 And I have known that there was no better thing than to rejoice, and to do well in this life.
Я знаю, немає нічо́го в них кращого, як тільки радіти й робити добро́ у своєму житті.
13 For every man that eateth and drinketh, and seeth good of his labour, this is the gift of God.
I отож, як котри́й чоловік їсть та п'є і в усім своїм тру́ді радіє добром, — це дар Божий!
14 I have learned that all the works which God hath made, continue for ever: we cannot add any thing, nor take away from those things which God hath made that he may be feared.
Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, — до того не можна нічого додати, — і з того не можна нічого відня́ти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!
15 That which hath been made, the same continueth: the things that shall be, have already been: and God restoreth that which is past.
Що є, то було́ вже воно, і що статися має — було вже, бо минуле відно́влює Бог!
16 I saw under the sun in the place of judgment wickedness, and in the place of justice iniquity.
І я бачив під сонцем іще: місце су́ду, — а в нім беззако́ння, і місце правди, — у ньому ж неправда.
17 And I said in my heart: God shall judge both the just and the wicked, and then shall be the time of every thing.
Я сказав був у серці своє́му: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там ді́ло.
18 I said in my heart concerning the sons of men, that God would prove them, and shew them to be like beasts.
Я сказав був у серці своє́му: Це для лю́дських синів, щоб Бог випробо́вував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті зві́рі,
19 Therefore the death of man, and of beasts is one, and the condition of them both is equal: as man dieth, so they also die: all things breathe alike, and man hath nothing more than beast: all things are subject to vanity.
бо доля для лю́дських синів і доля звіри́ни — однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один по́дих, і нема над твариною ви́щости людям, — марно́та бо все!
20 And all things go to one place: of earth they were made, and into earth they return together.
Все до місця одно́го йде: все постало із по́роху, і ве́рнеться все знов до пороху.
21 Who knoweth if the spirit of the children of Adam ascend upward, and if the spirit of the beasts descend downward?
Хто те знає, чи дух лю́дських синів підійма́ється вго́ру, і чи спуска́ється вділ до землі дух скотини?
22 And I have found that nothing is better than for a man to rejoice in his work, and that this is his portion. For who shall bring him to know the things that shall be after him?
І я бачив, — нема чоловікові кращого, як діла́ми своїми радіти, бо це доля його́! Бо хто поведе́ його гля́нути, що́ буде по ньому?
