Acts 15
1 And some coming down from Judea, taught the brethren: That except you be circumcised after the manner of Moses, you cannot be saved.
[Тим часом] прийшли з Юдеї деякі [люди] та навчали братів: «Якщо не будете обрізані за звичаєм Мойсеєвим, то не можете спастися».
2 And when Paul and Barnabas had no small contest with them, they determined that Paul and Barnabas, and certain others of the other side, should go up to the apostles and priests to Jerusalem about this question.
Це призвело до чималого конфлікту та суперечки між Павлом та Варнавою й тими, хто прийшов. Тоді вирішили, щоб Павло та Варнава й деякі інші з них пішли разом в Єрусалим із цією справою до апостолів та старійшин.
3 They therefore being brought on their way by the church, passed through Phenice, and Samaria, relating the conversion of the Gentiles; and they caused great joy to all the brethren.
Тоді вони, послані церквою, пішли через Фінікію та Самарію, розповідаючи про навернення язичників. Це викликало велику радість серед усіх братів.
4 And when they were come to Jerusalem, they were received by the church, and by the apostles and ancients, declaring how great things God had done with them.
Прибувши в Єрусалим, вони були прийняті церквою, апостолами та старійшинами й розповіли, як багато Бог зробив через них.
5 But there arose some of the sect of the Pharisees that believed, saying: They must be circumcised, and be commanded to observe the law of Moses.
Але деякі віруючі з угрупування фарисеїв казали, що [язичників] потрібно обрізати та наказати їм, щоб дотримувалися Закону Мойсея.
6 And the apostles and ancients assembled to consider of this matter.
Апостоли та старійшини зібралися для розгляду цього питання.
7 And when there had been much disputing, Peter, rising up, said to them: Men, brethren, you know, that in former days God made choice among us, that by my mouth the Gentiles should hear the word of the gospel, and believe.
Після тривалого обговорення Петро піднявся та звернувся до них: «Брати, ви знаєте, що від перших днів Бог обрав мене з-поміж вас, щоби з моїх уст язичники почули слово Доброї Звістки та увірували.
8 And God, who knoweth the hearts, gave testimony, giving unto them the Holy Ghost, as well as to us;
І Бог, Який знає серця, засвідчив їм, давши Духа Святого, як і нам.
9 And put no difference between us and them, purifying their hearts by faith.
Він не зробив жодної різниці між нами й ними, очистивши вірою їхні серця.
10 Now therefore, why tempt you God to put a yoke upon the necks of the disciples, which neither our fathers nor we have been able to bear?
То чому ж ви випробовуєте Бога, накладаючи на шиї учнів ярмо, якого ні ми, ні наші батьки не могли нести?
11 But by the grace of the Lord Jesus Christ, we believe to be saved, in like manner as they also.
Адже ми віримо, що отримуємо спасіння через благодать Господа Ісуса так само, як і вони».
12 And all the multitude held their peace; and they heard Barnabas and Paul telling what great signs and wonders God had wrought among the Gentiles by them.
Тоді все зібрання стихло й почало слухати Варнаву й Павла, що розповідали про чудеса та знамення, які Бог зробив через них серед язичників.
13 And after they had held their peace, James answered, saying: Men, brethren, hear me.
Коли вони закінчили, Яків сказав: «Брати, послухайте мене!
14 Simon hath related how God first visited to take of the Gentiles a people to his name.
Симон розповів нам, як спочатку Бог прийшов обрати з-поміж язичників народ для Свого імені.
15 And to this agree the words of the prophets, as it is written:
І з цим узгоджуються слова пророків, як написано:
16 After these things I will return, and will rebuild the tabernacle of David, which is fallen down; and the ruins thereof I will rebuild, and I will set it up:
„Після цього Я повернуся та відбудую занепалий дім Давида. Я відбудую його руїни та відновлю його,
17 That the residue of men may seek after the Lord, and all nations upon whom my name is invoked, saith the Lord, who doth these things.
щоб решта людей шукали Господа, навіть і всі язичники, над якими закликано Моє ім’я. Так каже Господь, Який робить усе це
[і Якому] відомо все споконвіку“. (aiōn g165)
19 For which cause I judge that they, who from among the Gentiles are converted to God, are not to be disquieted.
Тому, я вважаю, ми не повинні створювати труднощів для язичників, які навертаються до Бога.
20 But that we write unto them, that they refrain themselves from the pollutions of idols, and from fornication, and from things strangled, and from blood.
Натомість ми повинні написати їм і застерегти від оскверненого ідолами, від статевої розпусти, від задушених тварин та крові.
21 For Moses of old time hath in every city them that preach him in the synagogues, where he is read every sabbath.
Бо [Закон] Мойсея з давніх-давен проповідується в кожному місті й читається в синагогах щосуботи».
22 Then it pleased the apostles and ancients, with the whole church, to choose men of their own company, and to send to Antioch, with Paul and Barnabas, namely, Judas, who was surnamed Barsabas, and Silas, chief men among the brethren.
Тоді апостоли та старійшини разом зі всією церквою вирішили обрати з-поміж себе кількох людей та надіслати їх до Антіохії разом із Павлом та Варнавою. Вони обрали Юду, званого Варсавою, та Силу, які були проводирями серед братів.
23 Writing by their hands: The apostles and ancients, brethren, to the brethren of the Gentiles that are at Antioch, and in Syria and Cilicia, greeting.
Через них передали такого листа: «Брати апостоли та старійшини до братів з язичників, які знаходяться в Антіохії, Сирії та Килікії. Вітаємо вас!
24 Forasmuch as we have heard, that some going out from us have troubled you with words, subverting your souls; to whom we gave no commandment:
Оскільки ми почули, що деякі [люди], які вийшли від нас, без нашого дозволу потурбували вас своїми словами й засмутили ваші душі, кажучи, що вам потрібно обрізатись та дотримуватися Закону,
25 It hath seemed good to us, being assembled together, to choose out men, and to send them unto you, with our well beloved Barnabas and Paul:
ми одностайно вирішили обрати деяких чоловіків та надіслати їх до вас разом з улюбленими нашими Варнавою й Павлом,
26 Men that have given their lives for the name of our Lord Jesus Christ.
людьми, які віддали своє життя заради імені Господа нашого Ісуса Христа.
27 We have sent therefore Judas and Silas, who themselves also will, by word of mouth, tell you the same things.
Ми надсилаємо до вас Юду та Силу, щоб вони словами сповістили вам те, що ми написали.
28 For it hath seemed good to the Holy Ghost and to us, to lay no further burden upon you than these necessary things:
Бо угодно Святому Духові й нам не накладати на вас більше ніякого тягаря, окрім цього необхідного:
29 That you abstain from things sacrificed to idols, and from blood, and from things strangled, and from fornication; from which things keeping yourselves, you shall do well. Fare ye well.
утримуйтеся від їжі, яка приносилась ідолам, від крові, від задушених тварин та від статевої розпусти. Дотримуючись цього, ви зробите добре. Будьте здорові!»
30 They therefore being dismissed, went down to Antioch; and gathering together the multitude, delivered the epistle.
Отже, посланці прийшли в Антіохію та, скликавши все зібрання, передали листа.
31 Which when they had read, they rejoiced for the consolation.
Прочитавши його, брати зраділи цьому підбадьорюванню.
32 But Judas and Silas, being prophets also themselves, with many words comforted the brethren, and confirmed them.
Юда та Сила, які самі були пророками, багатьма словами підбадьорювали та зміцнювали братів.
33 And after they had spent some time there, they were let go with peace by the brethren, unto them that had sent them.
Вони провели там деякий час, і брати відпустили їх із миром до тих, хто їх надіслав.
34 But it seemed good unto Silas to remain there; and Judas alone departed to Jerusalem.
Однак Сила вирішив залишитися, а Юда повернувся до Єрусалима.
35 And Paul and Barnabas continued at Antioch, teaching and preaching, with many others, the word of the Lord.
Павло та Варнава залишились в Антіохії, де вони з багатьма іншими [братами] навчали та проповідували Добру Звістку Слова Господнього.
36 And after some days, Paul said to Barnabas: Let us return and visit our brethren in all the cities wherein we have preached the word of the Lord, to see how they do.
Через декілька днів Павло сказав Варнаві: «Повернімося та відвідаймо братів із кожного міста, де ми проповідували Слово Господнє, побачимо, що вони роблять».
37 And Barnabas would have taken with them John also, that was surnamed Mark;
Варнава хотів взяти з собою Івана, якого звали Марком.
38 But Paul desired that he (as having departed from them out of Pamphylia, and not gone with them to the work) might not be received.
А Павло вважав, що не варто брати з собою того, хто залишив їх у Памфілії і не пішов із ними на служіння.
39 And there arose a dissension, so that they departed one from another; and Barnabas indeed taking Mark, sailed to Cyprus.
Незгода між ними була досить гострою, так що вони розділилися: Варнава взяв із собою Марка та відплив до Кіпру;
40 But Paul choosing Silas, departed, being delivered by the brethren to the grace of God.
Павло ж обрав Силу й вирушив у дорогу, переданий братами благодаті Господа.
41 And he went through Syria and Cilicia, confirming the churches, commanding them to keep the precepts of the apostles and the ancients.
Він пройшов через Сирію та Килікію, зміцнюючи церкви.
