2 Corinthians 1
1 Paul, an apostle of Jesus Christ by the will of God, and Timothy our brother: to the church of God that is at Corinth, with all the saints that are in all Achaia:
Павло, з волі Божої апо́стол Христа Ісуса, та брат Тимофій, до Божої Церкви в Коринті, з усіма́ святими в ці́лій Аха́ї, —
2 Grace unto you and peace from God our Father, and from the Lord Jesus Christ.
благода́ть вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!
3 Blessed be the God and Father of our Lord Jesus Christ, the Father of mercies, and the God of all comfort.
Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя й Бог потіхи всілякої,
4 Who comforteth us in all our tribulation; that we also may be able to comfort them who are in all distress, by the exhortation wherewith we also are exhorted by God.
що в усякій скорбо́ті Він нас потішає, щоб змогли потішати й ми тих, що в усякій скорбо́ті знахо́дяться, тією потіхою, якою потішує Бог нас самих.
5 For as the sufferings of Christ abound in us: so also by Christ doth our comfort abound.
Бо поскільки намно́жуються в нас терпіння Христові, — так через Христа й поті́шення наше намножується.
6 Now whether we be in tribulation, it is for your exhortation and salvation: or whether we be comforted, it is for your consolation: or whether we be exhorted, it is for your exhortation and salvation, which worketh the enduring of the same sufferings which we also suffer.
Бо як те́рпимо скорбо́ти, то на вашу потіху й спасі́ння; коли потішаємось, то на вашу потіху в терпінні тих самих стражда́нь, які те́рпимо й ми.
7 That our hope for you may be steadfast: knowing that as you are partakers of the sufferings, so shall you be also of the consolation.
А наша надія певна про вас, бо ми знаємо, що ви спільники як у терпіннях, так само і в потісі.
8 For we would not have you ignorant, brethren, of our tribulation, which came to us in Asia, that we were pressed out of measure above our strength, so that we were weary even of life.
Бо не хочемо, браття, щоб не відали ви про нашу скорбо́ту, що в Азії трапилась нам, бо над міру й над силу були́ ми обтяжені, так що ми не наді́ялися навіть жити.
9 But we had in ourselves the answer of death, that we should not trust in ourselves, but in God who raiseth the dead.
Та самі ми в собі мали при́суд на смерть, щоб нам не покладати надії на себе, а на Бога, що воскрешує мертвих,
10 Who hath delivered and doth deliver us out of so great dangers: in whom we trust that he will yet also deliver us.
що від смерти такої нас визволив і визволяє, і на Нього й поклада́ємося, що й ще визволить Він,
11 You helping withal in prayer for us: that for this gift obtained for us, by the means of many persons, thanks may be given by many in our behalf.
як поможете ра́зом і ви молитвою за нас, щоб за дар ласки, що нам виявлений багатьма́, багато-хто дяку складали за нас.
12 For our glory is this, the testimony of our conscience, that in simplicity of heart and sincerity of God, and not in carnal wisdom, but in the grace of God, we have conversed in this world: and more abundantly towards you.
Бо це нам хвала́, — сві́дчення нашого сумління, що в святості й чистості Божій, не в тілесній мудрості, але в Божій благода́ті жили́ ми на світі, особливо ж у вас.
13 For we write no other things to you than what you have read and known. And I hope that you shall know unto the end:
Бо іншого вам ми не пишемо, тільки те, що читаєте та розумієте, а сподіва́юсь, що ви й до кінця зрозумієте,
14 As also you have known us in part, that we are your glory, as you also are ours, in the day of our Lord Jesus Christ.
як части́нно нас ви й зрозуміли, що ми вам похвала́, як і ви нам, у день Господа нашого Ісуса.
15 And in this confidence I had a mind to come to you before, that you might have a second grace:
І з певністю цією хотів я давніше прибути до вас, щоб мали ви благода́ть удру́ге,
16 And to pass by you into Macedonia, and again from Macedonia to come to you, and by you to be brought on my way towards Judea.
і через вас перейти в Македонію, а з Македонії зно́ву прибути до вас, а ви щоб в Юдею мене відпрова́дили.
17 Whereas then I was thus minded, did I use lightness? Or, the things that I purpose, do I purpose according to the flesh, that there should be with me, It is, and It is not?
Маючи за́дум такий, чи я чини́в легковажно? Чи те, що заду́мую, за тілом задумую, щоб було в мене і „Так, так“, і „Ні, ні?“
18 But God is faithful, for our preaching which was to you, was not, It is, and It is not.
Але вірний Бог, що наше слово до вас не було „Так“і „Ні“.
19 For the Son of God, Jesus Christ who was preached among you by us, by me, and Sylvanus, and Timothy, was not, It is and It is not, but, It is, was in him.
Бо Син Божий Ісус Христос, що ми Його вам проповідували, я й Силуа́н, і Тимофій, не був „Так“і „Ні“, але в Нім було „Так“.
20 For all the promises of God are in him, It is; therefore also by him, amen to God, unto our glory.
Скільки бо Божих обі́тниць, то в Ньому „Так“, і в Ньому „Амінь“, — Богові на славу через нас.
21 Now he that confirmeth us with you in Christ, and that hath anointed us, is God:
А Той, Хто нас із вами в Христа утверджує, і Хто нас намасти́в, — то Бог,
22 Who also hath sealed us, and given the pledge of the Spirit in our hearts.
Який і запечатав нас, і в наші серця дав завда́ток Духа.
23 But I call God to witness upon my soul, that to spare you, I came not any more to Corinth:
А я кличу Бога на свідка на душу мою, що я, щадячи́ вас, не прийшов у Кори́нт дотепе́р,
24 not because we exercise dominion over your faith: but we are helpers of your joy: for in faith you stand.
не тому́, ніби ми беремо́ вла́ду над вашою вірою, але вашої радости помічники ми, — бо ви всто́яли вірою!
