Romans 10
1 Brethren, the delight of my own heart and my supplication which [I address] to God for them is for salvation.
Браттє, бажаннє мого сердя і молитва (йде) до Бога за Ізраїля про спасеннє.
2 For I bear them witness that they have zeal for God, but not according to knowledge.
Сьвідкую бо їм, що ревність Божу мають, та не по розуму.
3 For they, being ignorant of God's righteousness, and seeking to establish their own [righteousness], have not submitted to the righteousness of God.
Не розуміючи бо праведності Божої, і шукаючи свою праведність поставити, праведності Божій не корили ся.
4 For Christ is [the] end of law for righteousness to every one that believes.
Кінець бо закону - Христос, на праведність кожному віруючому.
5 For Moses lays down in writing the righteousness which is of the law, The man who has practised those things shall live by them.
Мойеей пише про праведність, що від закону; що которий чоловік робити ме се, жити ме ним.
6 But the righteousness of faith speaks thus: Do not say in thine heart, Who shall ascend to the heavens? that is, to bring Christ down;
А та, що од віри, праведність, так говорить: Не кажи в серці твоїм: Хто зійде на небо? (се єсть: Христа звести додолу; )
7 or, Who shall descend into the abyss? that is, to bring up Christ from among [the] dead. (Abyssos g12)
або: Хто зійде в безодню? (се єсть: Христа з мертвих угору звести.) (Abyssos g12)
8 But what says it? The word is near thee, in thy mouth and in thy heart: that is, the word of faith, which we preach:
А що ж глаголе (писаннє)? Близько тебе слово в устах твоїх і в серцї твоїм, се єсть слово віри, що ми проповідуємо;
9 that if thou shalt confess with thy mouth Jesus as Lord, and shalt believe in thine heart that God has raised him from among [the] dead, thou shalt be saved.
щоб, коли визнавати меш устами твоїми Господа Ісуса, і вірувати меш в серцї твоїм, що Бог Його підняв з мертвих, ти спас ся.
10 For with [the] heart is believed to righteousness; and with [the] mouth confession made to salvation.
Серцем бо віруєть ся на праведність, устами ж визнаєть ся на спасеннє.
11 For the scripture says, No one believing on him shall be ashamed.
Глаголе бо писаннє: Всяк, хто вірує в Него, не осоромить ся.
12 For there is no difference of Jew and Greek; for the same Lord of all [is] rich towards all that call upon him.
Бо нема ріжницї між Жидовином і Греком; Він бо Господь усіх, богатий для всїх, хто призиває Його.
13 For every one whosoever, who shall call on the name of the Lord, shall be saved.
Всяк бо, хто призове імя Господнє, спасеть ся.
14 How then shall they call upon him in whom they have not believed? and how shall they believe on him of whom they have not heard? and how shall they hear without one who preaches?
Як же призивати муть Того, в кого не увірували? як же вірувати муть, про кого не чули, як же чути муть без проповідаючого?
15 and how shall they preach unless they have been sent? according as it is written, How beautiful the feet of them that announce glad tidings of peace, of them that announce glad tidings of good things!
А як же проповідати муть коли не будуть послані? яко ж писано: Що за красні ноги благовіствуючих впокій, благовіствуючих про добре?
16 But they have not all obeyed the glad tidings. For Esaias says, Lord, who has believed our report?
Та не всї послухали благовістя. Ісаїя бо глаголе: Господи, хто увірував голосу нашому?
17 So faith then [is] by a report, but the report by God's word.
Тим же то віра (приходить) через слуханнє, слуханнє ж через слово Боже.
18 But I say, Have they not heard? Yea, surely, Their voice has gone out into all the earth, and their words to the extremities of the habitable world.
Тільки ж глаголю: Хиба вони не чули? Нї, по всїй землі бо розійшов ся гомін їх і до кінцїв вселенної глаголи їх.
19 But I say, Has not Israel known? First, Moses says, I will provoke you to jealousy through [them that are] not a nation: through a nation without understanding I will anger you.
І ще питаю: Хиба не розумів Ізраїль? Первий Мойсей глаголе: Завдам вам зависти через (тих, що) не (єсть мій) нарід, народом безумним завдам жалю вам.
20 But Esaias is very bold, and says, I have been found by those not seeking me; I have become manifest to those not inquiring after me.
Ісаїя ж зосьміливсь і глаголе: Знайшли мене ті, що не шукали, обявивсь я тим, що не питали про мене.
21 But unto Israel he says, All the day long I have stretched out my hands unto a people disobeying and opposing.
До Їзраїля ж глаголе: Увесь день простягав я руки мої до людей непокірних і суперетних.
