Psalms 78
1 An instruction. Of Asaph. Give ear, O my people, to my law; incline your ears to the words of my mouth.
Пісня навча́льна Асафова.
2 I will open my mouth in a parable; I will utter riddles from of old,
нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
3 Which we have heard and known, and our fathers have told us:
Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
4 We will not hide [them] from their sons, shewing forth to the generation to come the praises of Jehovah, and his strength, and his marvellous works which he hath done.
того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
5 For he established a testimony in Jacob, and appointed a law in Israel, which he commanded our fathers, that they should make them known to their children;
Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
6 That the generation to come might know [them], the children that should be born; that they might rise up and tell [them] to their children,
щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
7 And that they might set their hope in God, and not forget the works of God, but observe his commandments;
І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
8 And might not be as their fathers, a stubborn and rebellious generation, a generation that prepared not their heart, and whose spirit was not stedfast with God.
І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
9 The sons of Ephraim, armed bowmen, turned back in the day of battle.
Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
10 They kept not the covenant of God, and refused to walk in his law;
вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
11 And forgot his doings, and his marvellous works which he had shewn them.
і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
12 In the sight of their fathers had he done wonders, in the land of Egypt, the field of Zoan.
Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
13 He clave the sea, and caused them to pass through; and made the waters to stand as a heap;
Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
14 And he led them with a cloud in the daytime, and all the night with the light of fire.
і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
15 He clave rocks in the wilderness, and gave [them] drink as out of the depths, abundantly;
на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
16 And he brought streams out of the rock, and caused waters to run down like rivers.
Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
17 Yet they still went on sinning against him, provoking the Most High in the desert;
Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
18 And they tempted God in their heart, by asking meat for their lust;
і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
19 And they spoke against God: they said, Is God able to prepare a table in the wilderness?
І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
20 Behold, he smote the rock, and waters gushed out, and streams overflowed; is he able to give bread also, or provide flesh for his people?
Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
21 Therefore Jehovah heard, and was wroth; and fire was kindled against Jacob, and anger also went up against Israel:
Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
22 Because they believed not in God, and confided not in his salvation;
бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
23 Though he had commanded the clouds from above, and had opened the doors of the heavens,
А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
24 And had rained down manna upon them to eat, and had given them the corn of the heavens.
і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
25 Man did eat the bread of the mighty; he sent them provision to the full.
Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
26 He caused the east wind to rise in the heavens, and by his strength he brought the south wind;
Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
27 And he rained flesh upon them as dust, and feathered fowl as the sand of the seas,
і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
28 And he let it fall in the midst of their camp, round about their habitations:
і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
29 And they did eat, and were well filled; for that they lusted after, he brought to them.
І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
30 They were not alienated from their lust, their meat was yet in their mouths,
Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
31 When the anger of God went up against them; and he slew the fattest of them, and smote down the chosen men of Israel.
а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
32 For all this, they sinned still, and believed not in his marvellous works;
Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
33 And he consumed their days in vanity, and their years in terror.
— і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
34 When he slew them, then they sought him, and returned and sought early after God;
Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
35 And they remembered that God was their rock, and God, the Most High, their redeemer.
і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
36 But they flattered him with their mouth, and lied unto him with their tongue;
І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
37 For their heart was not firm toward him, neither were they stedfast in his covenant.
бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
38 But he was merciful: he forgave the iniquity, and destroyed [them] not; but many a time turned he his anger away, and did not stir up all his fury:
Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
39 And he remembered that they were flesh, a breath that passeth away and cometh not again.
і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
40 How oft did they provoke him in the wilderness, and grieve him in the desert!
Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
41 And they turned again and tempted God, and grieved the Holy One of Israel.
І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
42 They remembered not his hand, the day when he delivered them from the oppressor,
вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
43 How he set his signs in Egypt, and his miracles in the field of Zoan;
як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
44 And turned their rivers into blood, and their streams, that they could not drink;
і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
45 He sent dog-flies among them, which devoured them, and frogs, which destroyed them;
Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
46 And he gave their increase unto the caterpillar, and their labour unto the locust;
А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
47 He killed their vines with hail, and their sycamore trees with hail-stones;
Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
48 And he delivered up their cattle to the hail, and their flocks to thunderbolts.
І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
49 He cast upon them the fierceness of his anger, wrath, and indignation, and distress, — a mission of angels of woes.
Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
50 He made a way for his anger; he spared not their soul from death, but gave their life over to the pestilence;
Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
51 And he smote all the firstborn in Egypt, the first-fruits of their vigour in the tents of Ham.
І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
52 And he made his own people to go forth like sheep, and guided them in the wilderness like a flock;
І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
53 And he led them safely, so that they were without fear; and the sea covered their enemies.
І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
54 And he brought them to his holy border, this mountain, which his right hand purchased;
І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
55 And he drove out the nations before them, and allotted them for an inheritance by line, and made the tribes of Israel to dwell in their tents.
І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
56 But they tempted and provoked God, the Most High, and kept not his testimonies,
Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
57 And they drew back and dealt treacherously like their fathers: they turned like a deceitful bow.
і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
58 And they provoked him to anger with their high places, and moved him to jealousy with their graven images.
І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
59 God heard, and was wroth, and greatly abhorred Israel:
Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
60 And he forsook the tabernacle at Shiloh, the tent where he had dwelt among men,
і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
61 And gave his strength into captivity, and his glory into the hand of the oppressor;
і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
62 And delivered up his people unto the sword, and was very wroth with his inheritance:
І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
63 The fire consumed their young men, and their maidens were not praised in [nuptial] song;
його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
64 Their priests fell by the sword, and their widows made no lamentation.
його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
65 Then the Lord awoke as one out of sleep, like a mighty man that shouteth aloud by reason of wine;
Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
66 And he smote his adversaries in the hinder part, and put them to everlasting reproach.
і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
67 And he rejected the tent of Joseph, and chose not the tribe of Ephraim,
Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
68 But chose the tribe of Judah, the mount Zion which he loved;
а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
69 And he built his sanctuary like the heights, like the earth which he hath founded for ever.
І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
70 And he chose David his servant, and took him from the sheepfolds:
І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
71 From following the suckling-ewes, he brought him to feed Jacob his people, and Israel his inheritance.
від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —
72 And he fed them according to the integrity of his heart, and led them by the skilfulness of his hands.
і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!
