Psalms 73
1 A Psalm of Asaph. Truly God is good to Israel, to such as are of a pure heart.
Псалом Аса́фів.
2 But as for me, my feet were almost gone, my steps had well nigh slipped;
А я, — мало не послизну́лися но́ги мої, мало не посковзну́лися сто́пи мої,
3 For I was envious at the arrogant, seeing the prosperity of the wicked.
бо лихим я зави́дував, бачивши спо́кій безбожних, —
4 For they have no pangs in their death, and their body is well nourished;
бо не мають стражда́ння до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,
5 They have not the hardships of mankind, neither are they plagued like [other] men:
на лю́дській роботі нема їх, і ра́зом із іншими лю́дьми не зазнаю́ть вони вда́рів.
6 Therefore pride encompasseth them as a neck-chain, violence covereth them [as] a garment;
Тому́ то пиха їхню шию оздо́блює, зодяга́є їх ша́та наси́лля,
7 Their eyes stand out from fatness, they exceed the imaginations of their heart:
вилазять їм очі від жи́ру, бажа́ння їхнього серця збули́ся,
8 They mock and speak wickedly of oppression, they speak loftily:
сміються й злосли́во говорять про у́тиск, говорять бундю́чно:
9 They set their mouth in the heavens, and their tongue walketh through the earth.
свої уста до неба підно́сять, — а їхній язик по землі походжа́є!
10 Therefore his people turn hither, and waters in fulness are wrung out to them.
Тому́ то туди Його люди зверта́ються, і щедро беруть собі воду
11 And they say, How can God know, and is there knowledge in the Most High?
та й кажуть: „Хіба́ Бог те знає, і чи має Всеви́шній відо́мість,
12 Behold, these are the wicked, and they prosper in the world: they heap up riches.
як он ті безбожні й безпечні на світі збільши́ли бага́тство своє?“
13 Truly have I purified my heart in vain, and washed my hands in innocency:
Направду, нада́рмо очи́стив я серце своє, і в неви́нності вимив ру́ки свої,
14 For all the day have I been plagued, and chastened every morning.
і ввесь день я побитий, і щора́нку пока́раний.
15 If I said, I will speak thus, behold, I should be faithless to the generation of thy children.
Коли б я сказав: „Буду так говори́ть, як вони“, то спроневі́рився б я поколі́нню синів Твоїх.
16 When I thought to be able to know this, it was a grievous task in mine eyes;
І розду́мував я, щоб пізна́ти оте, — та трудне́ воно в о́чах моїх,
17 Until I went into the sanctuaries of God; [then] understood I their end.
аж прийшов я в Божу святиню, — і кінець їхній побачив:
18 Truly thou settest them in slippery places, thou castest them down in ruins.
направду, — Ти їх на слизько́му поставив, на спусто́шення кинув Ти їх!
19 How are they suddenly made desolate! they pass away, consumed with terrors.
Як вони в одній хвилі спусто́шені, згинули, пощеза́ли від стра́хів!
20 As a dream, when one awaketh, wilt thou, Lord, on arising despise their image.
Немов сном по обу́дженні, Господи, о́бразом їхнім пого́рдиш, мов сном по обу́дженні!
21 When my heart was in a ferment, and I was pricked in my reins,
Бо болить моє серце, і в нутрі́ моїм коле,
22 Then I was brutish and knew nothing; I was [as] a beast with thee.
а я немов бидло й не знаю, — я перед Тобою худо́бою став!
23 Nevertheless I am continually with thee: thou hast holden my right hand;
Та я за́вжди з Тобою, — Ти де́ржиш мене за правицю,
24 Thou wilt guide me by thy counsel, and after the glory, thou wilt receive me.
Ти Своєю порадою во́диш мене, і пото́му до слави Ти ві́зьмеш мене!
25 Whom have I in the heavens? and there is none upon earth I desire beside thee.
Хто є мені на небеса́х, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічо́го!
26 My flesh and my heart faileth: God is the rock of my heart and my portion for ever.
Гине тіло моє й моє серце, та Бог — скеля серця мого й моя доля навіки,
27 For behold, they that are far from thee shall perish; thou destroyest every one that goeth a whoring from thee.
бо погинуть ось ті, хто боку́є від Тебе, пони́щиш Ти кожного, хто відсту́пить від Тебе!
28 But as for me, it is good for me to draw near to God: I have put my trust in the Lord Jehovah, that I may declare all thy works.
А я, — бли́зькість Бога для мене добро́, — на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіща́ти про всі Твої чи́ни!
