Psalms 69
1 To the chief Musician. Upon Shoshannim. [A Psalm] of David. Save me, O God; for the waters are come in unto [my] soul.
Для дириґента хору. На спів „Лелії“. Давидів. Спаси мене, Боже, бо во́ди вже аж до душі підійшли́!
2 I sink in deep mire, where there is no standing; I am come into the depths of waters, and the flood overfloweth me.
Я загруз у глибокім багні́, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глиби́н, — і мене залила́ течія́!
3 I am weary with my crying, my throat is parched; mine eyes fail while I wait for my God.
Я змучився в крику своїм, ви́сохло го́рло моє, очі мої затума́нились від вигляда́ння надії від Бога мого!
4 They that hate me without a cause are more than the hairs of my head; they that would destroy me, being mine enemies wrongfully, are mighty: then I restored that which I took not away.
Тих, хто мене без причини нена́видить, стало більш, як воло́сся на моїй голові, набра́лися сили мої вороги, що безви́нно мене переслідують, — чого не грабував, те вертаю!
5 Thou, O God, knowest my foolishness, and my trespasses are not hidden from thee.
Боже, Ти знаєш глупо́ту мою, а гріхі́ мої перед Тобою не схо́вані!
6 Let not them that wait on thee, Lord, Jehovah of hosts, be ashamed through me; let not those that seek thee be confounded through me, O God of Israel.
Неха́й через мене не ма́тимуть сти́ду оті́, хто на Тебе наді́ється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть со́рому ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїлів, —
7 Because for thy sake I have borne reproach; confusion hath covered my face.
бо я ради Тебе знева́гу ношу́, га́ньба покрила обличчя моє!
8 I am become a stranger unto my brethren, and an alien unto my mother's sons;
Для братів своїх став я відчу́жений, і чужи́й для синів своєї матері,
9 For the zeal of thy house hath devoured me, and the reproaches of them that reproach thee have fallen upon me.
бо ре́вність до дому Твойо́го з'їдає мене, і знева́ги Твоїх зневажа́льників спада́ють на мене,
10 And I wept, my soul was fasting: that also was to my reproach; —
і по́стом я ви́плакав душу свою, а це сталось мені на знева́гу.
11 And I made sackcloth my garment: then I became a proverb to them.
За одежу надів я вере́ту, — і за при́казку став я для них:
12 They that sit in the gate talk of me, and [I am] the song of the drunkards.
про мене бала́кають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке́ попива́є.
13 But as for me, my prayer is unto thee, Jehovah, in an acceptable time: O God, in the abundance of thy loving-kindness answer me, according to the truth of thy salvation:
А я — молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичли́вости; в многоті́ милосердя Твойо́го подай мені відповідь про певність спасі́ння Твого,
14 Deliver me out of the mire, let me not sink; let me be delivered from them that hate me, and out of the depths of waters.
визволь з болота мене, щоб я не втопи́вся, щоб я урято́ваний був від своїх ненави́сників та від глибо́кости вод!
15 Let not the flood of waters overflow me, neither let the deep swallow me up; and let not the pit shut its mouth upon me.
Хай мене не заллє́ водяна́ течія́, і хай глибі́нь мене не проковтне́, і нехай своїх уст не замкне́ надо мною безо́дня!
16 Answer me, O Jehovah; for thy loving-kindness is good: according to the abundance of thy tender mercies, turn toward me;
Обізви́ся до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру вели́кости Свого милосердя зверни́ся до мене,
17 And hide not thy face from thy servant, for I am in trouble: answer me speedily.
і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо ті́сно мені, — озви́ся ж неба́ром до мене,
18 Draw nigh unto my soul, be its redeemer; ransom me because of mine enemies.
наблизи́сь до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи́ Ти мене!
19 Thou knowest my reproach, and my shame, and my dishonour: mine adversaries are all before thee.
Ти знаєш нару́гу мою, і мій сором та га́ньбу мою, — перед Тобою всі мої вороги!
20 Reproach hath broken my heart, and I am overwhelmed: and I looked for sympathy, but there was none; and for comforters, but I found none.
Моє серце злама́ла нару́га, і невиго́йний мій сором: я чекав співчуття́ — та немає його, і потіши́телів — та не знайшов!
21 Yea, they gave me gall for my food, and in my thirst they gave me vinegar to drink.
І жо́вчі покла́ли у мій хліб поті́шення, а в спра́зі моїй оцтом мене напува́ли.
22 Let their table become a snare before them, and their very welfare a trap;
Бодай па́сткою стала їм їхня трапе́за, а їхні у́чти — тене́тами,
23 Let their eyes be darkened, that they see not, and make their loins continually to shake.
бодай їхні очі поте́мніли, щоб їм не бачити, а їхні клу́би хай за́вжди хитаються!
24 Pour out thine indignation upon them, and let the fierceness of thine anger take hold of them.
Вилий на них Свою ре́вність, а по́лум'я гніву Твого нехай їх доганяє!
25 Let their habitation be desolate; let there be no dweller in their tents.
Нехай їхнє село́ опусто́шене буде, хай ме́шканця в їхніх наме́тах не буде!
26 For they persecute him whom thou hast smitten, and they talk for the sorrow of those whom thou hast wounded.
Бо кого Ти був збив, — вони ще́ переслідують, і побі́льшують му́ки ране́ним Тобою.
27 Add iniquity unto their iniquity, and let them not come into thy righteousness.
Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою,
28 Let them be blotted out of the book of life, and not be written with the righteous.
нехай скре́слені будуть із книги життя, і хай не будуть запи́сані з праведними!
29 But I am afflicted and sorrowful: let thy salvation, O God, set me secure on high.
А я бідний та хворий, але, Боже, — спасі́ння Твоє мене чинить могу́тнім,
30 I will praise the name of God with a song, and will magnify him with thanksgiving;
і я піснею буду хвалити Ім'я́ Боже, співом вдя́чним Його велича́тиму!
31 And it shall please Jehovah more than an ox, — a bullock with horns and cloven hoofs.
І буде для Господа краща вона від вола́, від бика, що ро́ги він має, що копи́та роздво́єні має.
32 The meek shall see it, they shall be glad; ye that seek God, your heart shall live.
Побачать слухня́ні, — і бу́дуть раді́ти, хто ж Бога шукає — нехай оживе́ ваше серце,
33 For Jehovah heareth the needy, and despiseth not his prisoners.
бо до вбогих Госпо́дь прислуха́ється, і в'язня́ми Своїми не гордує Він!
34 Let heavens and earth praise him; the seas, and everything that moveth therein.
Нехай хвалять Його небеса́ та земля, море й усе, що́ в них ру́хається,
35 For God will save Zion, and will build the cities of Judah; and they shall dwell there, and possess it:
бо спасе́ Бог Сіо́на, і збудує для Юди міста́, — і заме́шкають там, і вспадку́ють його́,
36 And the seed of his servants shall inherit it, and they that love his name shall dwell therein.
і наща́дки рабів Його пося́дуть його, й ті, хто любить Ім'я́ Його, жи́тимуть в нім!
