Psalms 60
1 To the chief Musician. On Shushan. Testimony. Michtam of David; to teach: when he strove with the Syrians of Mesopotamia, and the Syrians of Zobah, and Joab returned, and smote the Edomites in the valley of salt, twelve thousand. O God, thou hast cast us off, thou hast scattered us, thou hast been displeased: restore us again.
Для дириґента хору. На спів: „Лілея свідчення“. Золотий псалом Давидів для навча́ння, коли він підпалив був Ара́м двох річо́к і Ара́м Цови́, і коли вернувся Йоав і побив Едо́ма в Соляній долині, дванадцять тисяч. Боже, покинув Ти нас, розпоро́шив Ти нас, Ти нагні́вався був, — поверни́ся ж до нас!
2 Thou hast made the earth to tremble, thou hast rent it: heal the breaches thereof; for it shaketh.
Ти землею затряс, і її розірвав, — уздоров же ула́мки її, бо вона захита́лась!
3 Thou hast shewn thy people hard things; thou hast made us to drink the wine of bewilderment.
Ти вчинив, що наро́д Твій побачив тяжке́, напоїв нас отру́тним вином.
4 Thou hast given a banner to them that fear thee, that it may be displayed because of the truth, (Selah)
Ти дав пра́пора тим, хто боїться Тебе, щоб збирались вони перед правдою. (Се́ла)
5 That thy beloved ones may be delivered. Save with thy right hand, and answer me.
Щоб любі Твої були ви́зволені, Своєю правицею допоможи́, й обізви́ся до нас!
6 God hath spoken in his holiness: I will exult, I will divide Shechem, and mete out the valley of Succoth.
У святині Своїй Бог промовив: „Нехай розвеселю́сь, — розділю́ Я Сихе́м і долину Сукко́тську поміряю!
7 Gilead is mine, and Manasseh is mine, and Ephraim is the strength of my head; Judah is my law-giver;
Належить Мені Ґілеа́д, Мені Манасі́я, а Єфрем — охоро́на Моїй голові́, Юда — бе́рло Моє.
8 Moab is my wash-pot; upon Edom will I cast my sandal; Philistia, shout aloud because of me.
Моа́в — то мідни́ця Мого миття́, на Едо́м узуття́м Своїм кину, филисте́ю, — вигукуй для Мене із радістю!“
9 Who will bring me into the strong city? who will lead me unto Edom?
Хто мене запрова́дить до міста тверди́нного, хто́ до Едо́му мене попрова́дить?
10 [Wilt] not thou, O God, who didst cast us off? and didst not go forth, O God, with our armies?
Хіба́ ж Ти покинув нас, Боже, і серед нашого війська не ви́йдеш вже, Боже?
11 Give us help from trouble; for vain is man's deliverance.
Подай же нам поміч на ворога, лю́дська бо поміч — марно́та!
12 Through God we shall do valiantly; and he it is that will tread down our adversaries.
Ми мужність ви́явимо в Бозі, — і Він пото́пче противників наших!
