Psalms 39
1 To the chief Musician, to Jeduthun. A Psalm of David. I said, I will take heed to my ways, that I sin not with my tongue: I will keep my mouth with a muzzle, while the wicked is before me.
Для дириґента хору. Єдуту́на. Псалом Давидів. Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний.
2 I was dumb with silence, I held my peace from good; and my sorrow was stirred.
Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений.
3 My heart burned within me; the fire was kindled in my musing: I spoke with my tongue,
Розпалилося серце моє у моє́му нутрі, палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м:
4 Make me to know, Jehovah, mine end, and the measure of my days, what it is: I shall know how frail I am.
„Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“
5 Behold, thou hast made my days [as] hand-breadths, and my lifetime is as nothing before thee; verily, every man, [even] the high placed, is altogether vanity. (Selah)
Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! (Се́ла)
6 Verily, man walketh in a vain show; verily they are disquieted in vain; he heapeth up [riches], and knoweth not who shall gather them.
У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте!
7 And now, what wait I for, Lord? my hope is in thee.
А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона!
8 Deliver me from all my transgressions; make me not the reproach of the foolish.
Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного!
9 I was dumb, I opened not my mouth; for thou hast done [it].
Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, —
10 Remove thy stroke away from me: I am consumed by the blow of thy hand.
забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь.
11 When thou with rebukes dost correct a man for iniquity, thou makest his beauty to consume away like a moth: surely, every man is vanity. (Selah)
Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! (Се́ла)
12 Hear my prayer, Jehovah, and give ear unto my cry; be not silent at my tears: for I am a stranger with thee, a sojourner, like all my fathers.
Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі!
13 Look away from me, and let me recover strength, before I go hence and be no more.
Відверни гнів від мене — і я підкріплю́ся, перше ніж відійду́, — і не буде мене!
