Psalms 144
1 [A Psalm] of David. Blessed be Jehovah my rock, who teacheth my hands to war, my fingers to fight;
Давидів.
2 My mercy and my fortress, my high tower and my deliverer, my shield and he in whom I trust, who subdueth my people under me!
Він моє милосердя й тверди́ня моя, форте́ця моя та моя охоро́на мені, Він мій щит, і я до Нього вдаю́ся, Він мій наро́д підбиває під мене!
3 Jehovah, what is man, that thou takest knowledge of him, the son of man, that thou takest thought of him?
Господи, що́ то люди́на, що знаєш її, що́ то син лю́дський, що зважаєш на нього?
4 Man is like to vanity; his days are as a shadow that passeth away.
Люди́на стала до па́ри поді́бна, її дні — як та тінь промину́ща!
5 Jehovah, bow thy heavens, and come down; touch the mountains, that they smoke;
Господи, нахили Своє небо, — й зійди́, доторкни́ся до гір, — і вони задиму́ють!
6 Cast forth lightnings, and scatter them; send forth thine arrows, and discomfit them:
Заблищи́ блискави́цею, й їх розпоро́ш, пошли Свої стрі́ли, і їх побенте́ж!
7 Stretch out thy hands from above; rescue me, and deliver me out of great waters, from the hand of aliens,
Пошли з висоти́ Свою руку, й мене поряту́й, і визволь мене з вод великих, від руки чужинці́в,
8 Whose mouth speaketh vanity, and their right hand is a right hand of falsehood.
що їхні уста́ промовляють неправду, а їхня прави́ця — прави́ця зрадли́ва!
9 O God, I will sing a new song unto thee; with the ten-stringed lute will I sing psalms unto thee:
Боже, я пісню нову́ заспіваю Тобі, на а́рфі десятистру́нній заграю Тобі,
10 Who givest salvation unto kings; who rescuest David thy servant from the hurtful sword.
що Ти перемогу царям подає́ш, що рятуєш Давида, Свого раба, від лихого меча́!
11 Rescue me, and deliver me from the hand of aliens, whose mouth speaketh vanity, and their right hand is a right hand of falsehood.
Порятуй же мене й збережи Ти мене від руки чужинці́в, що їхні уста́ промовляють марно́ту, а їхня прави́ця — правиця зрадли́ва,
12 That our sons may be as plants grown up in their youth; our daughters as corner-columns, sculptured after the fashion of a palace:
щоб були́ сини наші, немов саджанці́, ви́плекані в їхній мо́лодості, наші до́чки — немов ті нарі́жні стовпи́, ви́тесані на окра́су палати!
13 Our granaries full, affording all manner of store; our sheep bringing forth thousands, ten thousands in our pastures;
Повні наші комо́ри, — вони видають найрізні́ше, ко́тяться тисячами наші ві́вці та ко́зи, десятками тисяч по наших подві́р'ях розпло́джуються!
14 Our kine laden [with young]; no breaking in and no going forth, and no outcry in our streets.
Ситі наші бики́, немає приго́д і немає хворо́би, і на ву́лицях наших нема наріка́нь!
15 Blessed the people that is in such a case! Blessed the people whose God is Jehovah!
Блаженний наро́д, що йому так веде́ться, блаженний наро́д, що Господь — йому Бог!
