Psalms 106
1 Hallelujah! Give ye thanks unto Jehovah; for he is good; for his loving-kindness [endureth] for ever.
Алілу́я!
2 Who can utter the mighty acts of Jehovah? [who] can shew forth all his praise?
Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?
3 Blessed are they that keep justice, [and] he that doeth righteousness at all times.
Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!
4 Remember me, O Jehovah, with [thy] favour toward thy people; visit me with thy salvation:
Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,
5 That I may see the prosperity of thy chosen ones, that I may rejoice in the joy of thy nation, that I may glory with thine inheritance.
щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!
6 We have sinned with our fathers, we have committed iniquity, we have done wickedly.
Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.
7 Our fathers in Egypt considered not thy wondrous works; they remembered not the multitude of thy loving-kindnesses; but they rebelled at the sea, at the Red Sea.
Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.
8 Yet he saved them for his name's sake, that he might make known his might.
Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
9 And he rebuked the Red Sea, and it dried up; and he led them through the deeps as through a wilderness.
Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!
10 And he saved them from the hand of him that hated [them], and redeemed them from the hand of the enemy.
І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога, —
11 And the waters covered their oppressors: there was not one of them left.
і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!
12 Then believed they his words; they sang his praise.
Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.
13 They soon forgot his works; they waited not for his counsel:
Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,
14 And they lusted exceedingly in the wilderness, and tempted God in the desert.
і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,
15 Then he gave them their request, but sent leanness into their soul.
і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.
16 And they envied Moses in the camp, [and] Aaron, the saint of Jehovah.
Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.
17 The earth opened and swallowed up Dathan, and covered the company of Abiram;
Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,
18 And fire was kindled in their company; a flame burned up the wicked.
і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.
19 They made a calf in Horeb, and did homage to a molten image;
Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —
20 And they changed their glory into the similitude of an ox that eateth grass.
і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,
21 They forgot God their Saviour, who had done great things in Egypt,
забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
22 Wondrous works in the land of Ham, terrible things by the Red Sea.
у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.
23 And he said that he would destroy them, had not Moses, his chosen, stood before him in the breach, to turn away his fury, lest he should destroy [them].
І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!
24 And they despised the pleasant land; they believed not his word,
Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,
25 But murmured in their tents: they hearkened not unto the voice of Jehovah.
і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.
26 And he lifted up his hand to them, that he would make them fall in the wilderness;
І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,
27 And that he would make their seed fall among the nations, and disperse them through the countries.
і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!
28 And they joined themselves unto Baal-Peor, and ate the sacrifices of the dead;
І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,
29 And they provoked [him] to anger with their doings; and a plague broke out among them.
і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!
30 Then stood up Phinehas and executed judgment, and the plague was stayed;
І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,
31 And that was reckoned unto him for righteousness, from generation to generation, for evermore.
і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
32 And they moved him to wrath at the waters of Meribah, and it went ill with Moses on their account;
І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,
33 For they provoked his spirit, so that he spoke unadvisedly with his lips.
бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.
34 They did not destroy the peoples, as Jehovah commanded them;
Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —
35 But they mingled with the nations, and learned their works;
і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.
36 And they served their idols; and they were a snare unto them:
І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.
37 And they sacrificed their sons and their daughters unto demons,
І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,
38 And shed innocent blood, the blood of their sons and of their daughters, whom they sacrificed unto the idols of Canaan; and the land was polluted with blood.
— і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,
39 And they were defiled with their works, and went a-whoring in their doings.
і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.
40 Then was the anger of Jehovah kindled against his people, and he abhorred his inheritance;
І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,
41 And he gave them into the hand of the nations; and they that hated them ruled over them:
і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,
42 And their enemies oppressed them, and they were brought into subjection under their hand.
і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.
43 Often did he deliver them; but as for them they provoked [him] by their counsel, and they were brought low by their iniquity.
Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!
44 But he regarded their distress, when he heard their cry;
Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,
45 And he remembered for them his covenant, and repented according to the multitude of his loving-kindnesses;
і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
46 And he caused them to find compassion of all those that had carried them captives.
і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!
47 Save us, Jehovah our God, and gather us from among the nations, to give thanks unto thy holy name, [and] to triumph in thy praise.
Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!
48 Blessed be Jehovah the God of Israel, from eternity and to eternity! And let all the people say, Amen! Hallelujah!
Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!
