Psalms 104
1 Bless Jehovah, O my soul! Jehovah my God, thou art very great; thou art clothed with majesty and splendour;
Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти ве́льми великий, зодягну́вся Ти в ве́лич та в славу!
2 Covering thyself with light as with a garment, stretching out the heavens like a tent-curtain; —
Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су.
3 Who layeth the beams of his upper chambers in the waters, who maketh clouds his chariot, who walketh upon the wings of the wind;
Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих!
4 Who maketh his angels spirits; his ministers a flame of fire.
Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг.
5 He laid the earth upon its foundations: it shall not be removed for ever.
Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась,
6 Thou hadst covered it with the deep, as with a vesture; the waters stood above the mountains:
безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, —
7 At thy rebuke they fled, at the voice of thy thunder they hasted away; —
від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, —
8 The mountains rose, the valleys sank, unto the place which thou hadst founded for them; —
виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї.
9 Thou hast set a bound which they may not pass over, that they turn not again to cover the earth.
Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити.
10 He sendeth the springs into the valleys: they run among the mountains;
Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми,
11 They give drink to every beast of the field; the wild asses quench their thirst.
напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою.
12 The birds of heaven dwell by them; they give forth their voice from among the branches.
Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок.
13 He watereth the mountains from his upper-chambers: the earth is satisfied with the fruit of thy works.
Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься.
14 He maketh the grass to grow for the cattle, and herb for the service of man; bringing forth bread out of the earth,
Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі,
15 And wine which gladdeneth the heart of man; making [his] face shine with oil; and with bread he strengtheneth man's heart.
і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є.
16 The trees of Jehovah are satisfied, the cedars of Lebanon, which he hath planted,
Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в,
17 Where the birds make their nests; [as for] the stork, the fir trees are her house.
що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його.
18 The high mountains are for the wild goats; the cliffs, a refuge for the rock-badgers.
Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам.
19 He made the moon for seasons: the sun knoweth its going down.
і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід.
20 Thou makest darkness, and it is night, wherein all the beasts of the forest creep forth:
Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, —
21 The young lions roar after the prey, and to seek their food from God.
рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви.
22 The sun ariseth, they retreat, and lay them down in their dens.
Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх.
23 Man goeth forth unto his work, and to his labour until the evening.
Люди́на виходить на працю свою, й на роботу свою аж до ве́чора.
24 How manifold are thy works, O Jehovah! in wisdom hast thou made them all: the earth is full of thy riches.
Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля!
25 Yonder is the great and wide sea: therein are moving things innumerable, living creatures small and great.
Ось море велике й розло́го-широ́ке, — там повзю́че, й числа їм немає, звіри́на мала́ та велика!
26 There go the ships; [there] that leviathan, which thou hast formed to play therein.
Ходять там кораблі, там той левіята́н, якого створив Ти, щоб ба́витися йому в мо́рі.
27 These all look unto thee, that thou mayest give their food in its season:
Вони всі чекають Тебе, — щоб Ти ча́су свого поживу їм дав.
28 That thou givest unto them, they gather; thou openest thy hand, they are filled with good.
Даєш їм — збирають вони, руку Свою розкрива́єш — добром насича́ються.
29 Thou hidest thy face, they are troubled; thou takest away their breath, they expire and return to their dust.
Ховаєш обличчя Своє — то вони переля́кані, забираєш їм духа — вмирають вони, та й верта́ються до свого по́роху.
30 Thou sendest forth thy spirit, they are created, and thou renewest the face of the earth.
Посилаєш Ти духа Свого — вони тво́ряться, і Ти відновля́єш обличчя землі.
31 The glory of Jehovah will endure for ever; Jehovah will rejoice in his works.
Нехай буде слава Господня навіки, хай діла́ми Своїми радіє Господь!
32 He looketh on the earth, and it trembleth; he toucheth the mountains, and they smoke.
Він погляне на землю — й вона затремти́ть, доторкне́ться до гір — і диму́юти вони!
33 I will sing unto Jehovah as long as I live; I will sing psalms to my God while I have my being.
Я буду співати Господе́ві в своє́му житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу́!
34 My meditation shall be pleasant unto him; I will rejoice in Jehovah.
Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти!
35 Sinners shall be consumed out of the earth, and the wicked shall be no more. Bless Jehovah, O my soul. Hallelujah!
Неха́й згинуть грі́шні з землі, а безбожні — немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілу́я!
