Psalms 102
1 A Prayer of the afflicted, when he is overwhelmed, and poureth out his complaint before Jehovah. Jehovah, hear my prayer, and let my cry come unto thee.
Молитва страдника, коли він знемагає й виливає перед Господом свій жаль. Господи, почуй мою молитву, і нехай дійде до Тебе мій зойк.
2 Hide not thy face from me: in the day of my trouble, incline thine ear unto me; in the day I call, answer me speedily.
Не ховай від мене Твого обличчя у день, коли мені тісно, нахили до мене вухо Твоє. Того дня, коли я кличу, дай мені відповідь негайно.
3 For my days are consumed like smoke, and my bones are burned as a firebrand.
Бо дні мої щезли, мов дим, і кості мої обгоріли, наче купа золи.
4 My heart is smitten and withered like grass; yea, I have forgotten to eat my bread.
Немов витоптана трава, висохло серце моє, так що я забуваю їсти свій хліб.
5 By reason of the voice of my groaning, my bones cleave to my flesh.
Від голосу мого зітхання прилипли кості мої до тіла.
6 I am become like the pelican of the wilderness, I am as an owl in desolate places;
Я уподібнився до сича в пустелі, став немов пугач на руїнах.
7 I watch, and am like a sparrow alone upon the housetop.
Не сплю, став наче птах, що самотньо [сидить] на даху.
8 Mine enemies reproach me all the day; they that are mad against me swear by me.
Щодня вороги мої ганьблять мене, неславлять мене, промовляють ім’я моє, як прокляття.
9 For I have eaten ashes like bread, and mingled my drink with weeping,
Я їм попіл замість хліба й питво моє зі сльозами змішую
10 Because of thine indignation and thy wrath; for thou hast lifted me up, and cast me down.
через гнів Твій і лють, бо Ти підняв мене й кинув додолу.
11 My days are like a lengthened-out shadow, and I, I am withered like grass.
Дні мої – немов нахилена тінь, я сохну, наче трава.
12 But thou, Jehovah, abidest for ever, and thy memorial from generation to generation.
А Ти, Господи, житимеш повіки, і пам’ять про Тебе – із роду в рід.
13 Thou wilt rise up, thou wilt have mercy upon Zion: for it is the time to be gracious to her, for the set time is come.
Ти встанеш, змилуєшся над Сіоном, бо настав час помилувати його, бо прийшла пора.
14 For thy servants take pleasure in her stones, and favour her dust.
Адже слуги Твої уподобали [навіть] каміння його, і милим став для них його пил.
15 And the nations shall fear the name of Jehovah, and all the kings of the earth thy glory.
Тоді будуть боятися народи імені Господа, і всі царі землі – слави Твоєї.
16 When Jehovah shall build up Zion, he will appear in his glory.
Бо відбудує Господь Сіон, з’явиться Він у славі Своїй.
17 He will regard the prayer of the destitute one, and not despise their prayer.
Зглянеться на молитву нужденних і не знехтує благаннями їхніми.
18 This shall be written for the generation to come; and a people that shall be created shall praise Jah:
Нехай записано це буде для прийдешнього покоління, і народ майбутнього прославлятиме Господа.
19 For he hath looked down from the height of his sanctuary; from the heavens hath Jehovah beheld the earth,
Бо Він поглянув із висот святині Своєї, Господь із небес подивився на землю,
20 To hear the groaning of the prisoner, to loose those that are appointed to die;
щоб почути стогони в’язня й звільнити приречених на смерть,
21 That the name of Jehovah may be declared in Zion, and his praise in Jerusalem,
щоб сповістити на Сіоні ім’я Господа й хвалу Його – в Єрусалимі,
22 When the peoples shall be gathered together, and the kingdoms, to serve Jehovah.
коли зберуться народи й царства разом, щоб служити Господеві.
23 He weakened my strength in the way, he shortened my days.
Він виснажив силу мою в дорозі, скоротив мої дні.
24 I said, My God, take me not away in the midst of my days! ...Thy years are from generation to generation.
Я сказав: «Боже мій, не забирай мене в середині днів моїх, Той, Чиї роки – із роду в рід.
25 Of old hast thou founded the earth, and the heavens are the work of thy hands:
На початку Ти заклав основи землі, і небеса – діяння рук Твоїх.
26 They shall perish, but thou continuest; and all of them shall grow old as a garment: as a vesture shalt thou change them, and they shall be changed.
Вони згинуть, а Ти існуватимеш завжди; усі вони, як одяг, зносяться, і Ти поміняєш їх, немов [старі] шати, і вони зміняться.
27 But thou art the Same, and thy years shall have no end.
Але Ти – Той самий, і роки Твої нескінченні.
28 The children of thy servants shall abide, and their seed shall be established before thee.
Сини рабів Твоїх житимуть, і нащадки їхні міцно стоятимуть перед Твоїм обличчям».
