Proverbs 1
1 Proverbs of Solomon, son of David, king of Israel:
При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
2 to know wisdom and instruction; to discern the words of understanding;
щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
3 to receive the instruction of wisdom, righteousness and judgment, and equity;
щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
4 to give prudence to the simple, to the young man knowledge and discretion.
щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
5 He that is wise will hear, and will increase learning; and the intelligent will gain wise counsels:
Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
6 to understand a proverb and an allegory, the words of the wise and their enigmas.
щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
7 The fear of Jehovah is the beginning of knowledge: fools despise wisdom and instruction.
Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
8 Hear, my son, the instruction of thy father, and forsake not the teaching of thy mother;
Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
9 for they shall be a garland of grace unto thy head, and chains about thy neck.
вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
10 My son, if sinners entice thee, consent not.
Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
11 If they say, Come with us, let us lay wait for blood, let us lurk secretly for the innocent without cause;
Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
12 let us swallow them up alive as Sheol, and whole, as those that go down into the pit; (Sheol h7585)
живих поковтаймо ми їх, як шео́л, та здорових, як тих, які сходять до гро́бу! (Sheol h7585)
13 we shall find all precious substance, we shall fill our houses with spoil:
Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
14 cast in thy lot among us; we will all have one purse:
Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
15 — my son, walk not in the way with them, keep back thy foot from their path;
сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
16 for their feet run to evil, and they make haste to shed blood.
бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
17 For in vain the net is spread in the sight of anything which hath wings.
Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
18 And these lay wait for their own blood; they lurk secretly for their own lives.
то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
19 So are the paths of every one that is greedy of gain: it taketh away the life of its possessors.
Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
20 Wisdom crieth without; she raiseth her voice in the broadways;
Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
21 she calleth in the chief [place] of concourse, in the entry of the gates; in the city she uttereth her words:
на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
22 How long, simple ones, will ye love simpleness, and scorners take pleasure in their scorning, and the foolish hate knowledge?
„Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
23 Turn you at my reproof: behold, I will pour forth my spirit unto you, I will make known to you my words.
Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
24 Because I have called, and ye refused; I have stretched out my hand, and no one regarded;
Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
25 and ye have rejected all my counsel, and would none of my reproof:
І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
26 I also will laugh in your calamity, I will mock when your fear cometh;
Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
27 when your fear cometh as sudden destruction, and your calamity cometh as a whirlwind; when distress and anguish come upon you:
Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
28 — then will they call upon me, but I will not answer; they will seek me early, and shall not find me.
тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
29 Because they hated knowledge, and did not choose the fear of Jehovah;
за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
30 they would none of my counsel, they despised all my reproof:
не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
31 therefore shall they eat of the fruit of their way, and be filled with their own devices.
І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
32 For the turning away of the simple shall slay them, and the prosperity of the foolish shall cause them to perish.
бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
33 But whoso hearkeneth unto me shall dwell safely, and shall be at rest from fear of evil.
А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
