Proverbs 17
1 Better is a dry morsel, and quietness therewith, than a house full of feasting [with] strife.
Ліпший черствий кусок зо споко́єм, ніж дім, повний у́чти м'ясної зо сваркою.
2 A wise servant shall rule over a son that causeth shame, and shall have part in the inheritance among the brethren.
Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спа́док.
3 The fining-pot is for silver, and the furnace for gold; but Jehovah trieth the hearts.
Для срі́бла — топи́льна посу́дина, а го́рно — для золота, Господь же серця випробо́вує.
4 The evil-doer giveth heed to iniquitous lips; the liar giveth ear to a mischievous tongue.
Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомо́в язика лиході́йного.
5 Whoso mocketh a poor [man] reproacheth his Maker; he that is glad at calamity shall not be held innocent.
Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, — не буде такий без вини.
6 Children's children are the crown of old men; and the glory of children are their fathers.
Корона для ста́рших — ону́ки, а пишно́та дітей — їхні батьки́.
7 Excellent speech becometh not a vile [man]; how much less do lying lips a noble!
Не присто́йна безумному мова поважна, а тим більше шляхе́тному — мова брехли́ва.
8 A gift is a precious stone in the eyes of the possessor: whithersoever it turneth it prospereth.
Хабар в о́чах його власника́ — самоцві́т: до всьо́го, до чого пове́рнеться, буде щасти́ти йому́.
9 He that covereth transgression seeketh love; but he that bringeth a matter up again separateth very friends.
Хто шукає любови — провину ховає, хто ж про неї повто́рює, розго́нює дру́зів.
10 A reproof entereth more deeply into him that hath understanding than a hundred stripes into a fool.
На розумного більше впливає одне остере́ження, як на глупака́ сто ударів.
11 An evil [man] seeketh only rebellion; but a cruel messenger shall be sent against him.
Злий шукає лише неслухня́ности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.
12 Let a bear robbed of her whelps meet a man rather than a fool in his folly.
Ліпше спітка́ти обезді́тнену ведмедицю, що кидається на люди́ну, аніж нерозумного в глупо́ті його.
13 Whoso rewardeth evil for good, evil shall not depart from his house.
Хто відплачує злом за добро, — не відступить лихе з його дому.
14 The beginning of contention is [as] when one letteth out water; therefore leave off strife before it become vehement.
Почин сварки — то про́рив води, тому перед ви́бухом сварки покинь ти її!
15 He that justifieth the wicked, and he that condemneth the righteous, even they both are abomination to Jehovah.
Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, — оби́два вони Господе́ві оги́дні.
16 To what purpose is there a price in the hand of a fool to get wisdom, seeing [he] hath no sense?
На́що ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мо́зку нема?
17 The friend loveth at all times, and a brother is born for adversity.
Правдивий друг любить за всякого ча́су, в недолі ж він робиться братом.
18 A senseless man striketh hands, becoming surety for his neighbour.
Люди́на, позба́влена розуму, ру́читься, — пору́ку дає за друга свого.
19 He loveth transgression that loveth a quarrel; he that maketh high his gate seeketh destruction.
Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.
20 He that hath a perverse heart findeth no good; and he that shifteth about with his tongue falleth into evil.
Люди́на лукавого серця не зна́йде добра, хто ж лука́вить своїм язико́м, упаде в зло.
21 He that begetteth a fool [doeth it] to his sorrow, and the father of a vile [man] hath no joy.
Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не поті́шиться батько безглуздого.
22 A joyful heart promoteth healing; but a broken spirit drieth up the bones.
Серце радісне добре лікує, а пригно́блений дух сушить ко́сті.
23 A wicked [man] taketh a gift out of the bosom, to pervert the paths of judgment.
Безбожний таємно бере хабара́, щоб зігнути путі правосу́ддя.
24 Wisdom is before him that hath understanding; but the eyes of a fool are in the ends of the earth.
З обличчям розумного — мудрість, а очі глупця́ — аж на кінці землі.
25 A foolish son is a grief to his father, and bitterness to her that bore him.
Нерозумний син — смуток для батька, для своєї ж родительки — гі́ркість.
26 To punish a righteous [man] is not good, nor to strike nobles because of [their] uprightness.
Не добре карати справедливого, бити шляхе́тних за щирість!
27 He that hath knowledge spareth his words; and a man of understanding is of a cool spirit.
Хто слова́ свої стримує, той знає пізна́ння, і холоднокро́вний — розумна люди́на.
28 Even a fool when he holdeth his peace is reckoned wise, [and] he that shutteth his lips, intelligent.
І глупа́к, як мовчить, уважається мудрим, а як у́ста свої закриває — розумним.
