Mark 15
1 And immediately in the morning the chief priests, having taken counsel with the elders and scribes and the whole sanhedrim, bound Jesus and carried [him] away, and delivered [him] up to Pilate.
Вранці наступного дня первосвященники скликали раду разом зі старійшинами, книжниками та всім Синедріоном. Потім зв’язали Ісуса та повели й передали Його Пилатові.
2 And Pilate asked him, Art thou the King of the Jews? And he answered and said to him, Thou sayest.
Пилат запитав Його: ―Ти Цар юдеїв? [Ісус] відповів: ―Ти кажеш це!
3 And the chief priests accused him urgently.
Первосвященники звинувачували Його в багатьох речах.
4 And Pilate asked him again, saying, Answerest thou nothing? See of how many things they bear witness against thee.
Пилат знов запитав Ісуса: ―Ти нічого не відповідаєш? Дивись, скільки проти Тебе обвинувачень!
5 But Jesus still answered nothing, so that Pilate marvelled.
Але Ісус більше нічого не відповідав, і Пилат дуже здивувався.
6 But at [the] feast he released to them one prisoner, whomsoever they begged [of him].
На кожне свято [намісник] відпускав їм одного з в’язнів, якого вони просили.
7 Now there was the [person] named Barabbas bound with those who had made insurrection with [him], [and] that had committed murder in the insurrection.
У той час був один в’язень, на ім’я Варавва, який разом із бунтівниками був винний у вбивстві.
8 And the crowd crying out began to beg [that he would do] to them as he had always done.
Люди прийшли й почали просити Пилата, щоб він зробив, як завжди.
9 But Pilate answered them saying, Will ye that I release to you the King of the Jews?
Пилат відповів їм: ―Чи бажаєте, щоб я відпустив вам Царя юдеїв?
10 for he knew that the chief priests had delivered him up through envy.
Бо він знав, що через заздрощі первосвященники видали Ісуса.
11 But the chief priests stirred up the crowd that he might rather release Barabbas to them.
Але первосвященники вмовили людей просити, щоб краще відпустив їм Варавву.
12 And Pilate answering said to them again, What will ye then that I do [to him] whom ye call King of the Jews?
Пилат знову звернувся до них: ―А що хочете, щоб я зробив із Тим, Кого називаєте Царем юдеїв?
13 And they cried out again, Crucify him.
Вони ж знов закричали: ―Розіпни Його!
14 And Pilate said to them, What evil then has he done? But they cried out the more urgently, Crucify him.
Пилат запитав: ―Яке ж зло Він скоїв? Але вони ще сильніше закричали: ―Розіпни Його!
15 And Pilate, desirous of contenting the crowd, released to them Barabbas, and delivered up Jesus, when he had scourged him, that he might be crucified.
І так Пилат, бажаючи догодити людям, відпустив їм Варавву, а Ісуса наказав бичувати та віддав на розп’яття.
16 And the soldiers led him away into the court which is [called the] praetorium, and they call together the whole band.
Воїни відвели Ісуса до двору, тобто до преторії, та скликали всю когорту.
17 And they clothe him with purple, and bind round on him a crown of thorns which they had plaited.
Вони наділи на Нього багряницю, сплели та поклали на голову вінок із тернини.
18 And they began to salute him, Hail, King of the Jews!
І почали вітати Його: «Вітаємо Тебе, Царю юдеїв!»
19 And they struck his head with a reed, and spat on him, and, bending the knee, did him homage.
Вони били Його тростиною по голові, плювали на Нього й, падаючи на коліна, вклонялися Йому.
20 And when they had mocked him, they took the purple off him, and put his own clothes on him; and they lead him out that they may crucify him.
Коли закінчили знущатися, зняли з Ісуса багряницю, надягнули на Нього Його одяг і відвели, щоб розіп’яти Його.
21 And they compel to go [with them] a certain passer-by, Simon, a Cyrenian, coming from the field, the father of Alexander and Rufus, that he might carry his cross.
[Воїни] примусили одного перехожого, Симона з Кирени, що повертався з поля, батька Олександра та Руфа, нести хрест Ісуса.
22 And they bring him to the place [called] Golgotha, which, being interpreted, is Place of a skull.
Привели Ісуса на Голгофу (що в перекладі означає «місце Черепа»).
23 And they offered him wine [to drink] medicated with myrrh; but he did not take [it].
Дали Йому [випити] вина, змішаного з миррою, але Він не взяв.
24 And having crucified him, they part his clothes amongst [themselves], casting lots on them, what each one should take.
Потім, розіп’явши Ісуса, вони розділили між собою Його одяг, кидаючи жереб, хто що візьме.
25 And it was the third hour, and they crucified him.
Коли Його розіп’яли, була третя година.
26 And the superscription of what he was accused of was written up: The King of the Jews.
І написали Його провину: цар юдеїв.
27 And with him they crucify two robbers, one on his right hand, and one on his left.
Разом із Ним розіп’яли двох розбійників: одного – праворуч, а іншого – ліворуч від Нього.
28 [And the scripture was fulfilled which says, And he was reckoned with the lawless.]
І збулося сказане у Святому Писанні: «Його зараховано до злочинців».
29 And they that passed by reviled him, shaking their heads, and saying, Aha, thou that destroyest the temple and buildest it in three days,
Ті, що проходили повз, богохульствували проти Нього. Вони хитали головами й казали: «Гей! Ти ж збирався зруйнувати Храм і відбудувати його за три дні.
30 save thyself, and descend from the cross.
Спаси Себе Самого, зійди з хреста!»
31 In like manner the chief priests also, with the scribes, mocking with one another, said, He saved others; himself he cannot save.
Первосвященники разом із книжниками також насміхалися з Нього, кажучи між собою: «Інших рятував, а Себе не може врятувати!
32 Let the Christ the King of Israel descend now from the cross, that we may see and may believe. And they that were crucified with him reproached him.
Якщо Він насправді Христос, Цар Ізраїля, то нехай зараз зійде з хреста, щоб ми побачили й повірили!» І ті, що були розіп’яті разом із Ним, також насміхалися з Нього.
33 And when [the] sixth hour was come, there came darkness over the whole land until [the] ninth hour;
Близько шостої години настала темрява по всій землі – аж до дев’ятої години.
34 and at the ninth hour, Jesus cried with a loud voice, [saying], Eloi, Eloi, lama sabachthani? which is, being interpreted, My God, my God, why hast thou forsaken me?
А о дев’ятій Ісус голосно закричав: «Елої, Елої, лема савахтані?» (що в перекладі означає: «Боже Мій, Боже Мій, чому Ти покинув Мене?»)
35 And some of those who stood by, when they heard [it], said, Behold, he calls for Elias.
Деякі з тих, що там стояли, почувши це, казали: «Дивіться, Він кличе Іллю!»
36 And one, running and filling a sponge with vinegar, fixed it on a reed, and gave him to drink, saying, Let alone, let us see if Elias comes to take him down.
Хтось побіг, наповнив губку кислим вином, настромив на тростину й дав Йому пити, кажучи: «Облиште, побачимо, чи прийде Ілля зняти Його!»
37 And Jesus, having uttered a loud cry, expired.
Ісус же, голосно скрикнувши, віддав духа.
38 And the veil of the temple was rent in two from the top to the bottom.
Завіса в Храмі розірвалася надвоє зверху донизу.
39 And the centurion who stood by over against him, when he saw that he had expired having thus cried out, said, Truly this man was Son of God.
Сотник, який стояв навпроти Нього, побачивши, як Він помер, промовив: «Цей чоловік справді був Сином Божим!»
40 And there were women also looking on from afar off, among whom were both Mary of Magdala, and Mary the mother of James the less and of Joses, and Salome;
Були там і деякі жінки, які стояли поодаль і дивилися. Серед них були Марія Магдалина, Марія – мати Якова молодшого та Йосії, і Саломія.
41 who also, when he was in Galilee, followed him and ministered to him; and many others who came up with him to Jerusalem.
Коли Він був ще в Галілеї, вони слідували за Ним та служили Йому. Було й багато інших, які прийшли з Ним до Єрусалима.
42 And when it was already evening, since it was [the] preparation, that is, [the day] before a sabbath,
Коли настав вечір, – а був день Приготування перед Суботою, –
43 Joseph of Arimathaea, an honourable councillor, who also himself was awaiting the kingdom of God, coming, emboldened himself and went in to Pilate and begged the body of Jesus.
прийшов Йосиф з Ариматеї, поважний радник, який теж очікував Царства Божого. Він наважився піти до Пилата та просити тіло Ісуса.
44 And Pilate wondered if he were already dead; and having called to [him] the centurion, he inquired of him if he had long died.
Коли Пилат дізнався, що Ісус уже помер, то здивувався й, покликавши сотника, запитав у нього, чи давно Ісус помер.
45 And when he knew from the centurion, he granted the body to Joseph.
Довідавшись від сотника, [що Ісус дійсно помер], він віддав тіло Йосифові.
46 And having bought fine linen, [and] having taken him down, he swathed him in the fine linen, and laid him in a sepulchre which was cut out of rock, and rolled a stone to the door of the sepulchre.
[Йосиф] купив льняну тканину і, знявши [тіло Ісуса], обгорнув його в полотно й поклав до гробниці, яка була висічена в скелі. До входу в гробницю привалив камінь.
47 And Mary of Magdala and Mary the [mother] of Joses saw where he was put.
Марія Магдалина та Марія, [мати] Йосії, дивилися, де Його поховали.
