Mark 14
1 Now the passover and the [feast of] unleavened bread was after two days. And the chief priests and the scribes were seeking how they might seize him by subtlety and kill him.
Була ж пасха й опрісноки по двох днях; і шукали архиєреї, та письменники, як би Його, підступом узявши, вбити.
2 For they said, Not in the feast, lest perhaps there be a tumult of the people.
Та казали: Тільки не в сьвято, щоб бучі не було в народі.
3 And when he was in Bethany, in the house of Simon the leper, as he lay at table, there came a woman having an alabaster flask of ointment of pure nard, very costly; and having broken the alabaster flask, she poured it out upon his head.
А як був Він у Витаниї, в господї Симона прокаженного, та сидїв за столом, прийшла жінка, маючи любастровий збаночок мира нардового, правдивого, предорогого, й розбивши посудинку, злила Йому на голову.
4 And there were some indignant in themselves, and saying, Why has this waste been made of the ointment?
Були ж деякі, що сердились у собі, кажучи: На що ся втрата мира?
5 for this ointment could have been sold for more than three hundred denarii and given to the poor. And they spoke very angrily at her.
Можна бо було се продати більш нїж за триста денариїв, та дати вбогим. І дорекали їй.
6 But Jesus said, Let her alone; why do ye trouble her? she has wrought a good work as to me;
Ісус же рече: Оставте її. На що завдаєте їй жалю? добре діло вчинила на мені.
7 for ye have the poor always with you, and whenever ye would ye can do them good; but me ye have not always.
Всякого бо часу вбогих маєте з собою, і коли схочете, можете їм добро робити; мене ж не всякого часу маєте.
8 What she could she has done. She has beforehand anointed my body for the burial.
Що змогла ся, зробила: попередила намастити тіло мов на погребеннє.
9 And verily I say unto you, Wheresoever these glad tidings may be preached in the whole world, what this [woman] has done shall be also spoken of for a memorial of her.
Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її.
10 And Judas Iscariote, one of the twelve, went away to the chief priests that he might deliver him up to them;
А Юда Іскариоцький, один з дванайцятьох, пійшов до архиєреїв, щоб їм зрадити Його.
11 and they, when they heard it, rejoiced, and promised him to give money. And he sought how he could opportunely deliver him up.
Вони ж почувши, зраділи, й обіцяли йому срібняків дати. І шукав, як би у добру годину Його зрадити.
12 And the first day of unleavened bread, when they slew the passover, his disciples say to him, Where wilt thou that we go and prepare, that thou mayest eat the passover?
І первого дня опрісночного, як пасхове ягня кололи, кажуть Йому ученики Його: Де хочеш, щоб пійшовши, наготовили Тобі їсти пасху?
13 And he sends two of his disciples, and says to them, Go into the city, and a man shall meet you carrying a pitcher of water; follow him.
І посилає двох з учеників своїх, і рече їм: Ідіть у город, і зустріне вас чоловік, несучи глек води; йдіть за ним,
14 And wheresoever he enters, say to the master of the house, The Teacher says, Where is my guest-chamber where I may eat the passover with my disciples?
і куди ввійде він, скажіть господареві: Що учитель каже: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми менї їсти?
15 and he will shew you a large upper room furnished ready. There make ready for us.
І він вам покаже гірницю простору, прибрану й готову; там приготовте нам.
16 And his disciples went away and came into the city, and found as he had said to them; and they made ready the passover.
І вийшли ученики Його, й прийшли в город, й знайшли, як Він сказав їм, і приготовили пасху.
17 And when evening was come, he comes with the twelve.
І, як настав вечір, приходить з дванайдятьма.
18 And as they lay at table and were eating, Jesus said, Verily I say to you, One of you shall deliver me up; he who is eating with me.
І, як сидїли вони за столом та їли, рече Ісус: Істино глаголю вам: Що один з вас зрадить мене, котрий їсть зо мною.
19 And they began to be grieved, and to say to him, one by one, Is it I? [and another, Is it I?]
Вони ж почали смутити ся і казати до Него один по одному: Ажеж не я? і другий: Аже ж не я?
20 But he answered and said to them, One of the twelve, he who dips with me in the dish.
Він же, озвавшись, рече їм: Один з дванайцяти, що вмочає зо мною руку в миску.
21 The Son of man goes indeed as it is written concerning him, but woe to that man by whom the Son of man is delivered up; [it were] good for that man if he had not been born.
Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.
22 And as they were eating, Jesus, having taken bread, when he had blessed, broke [it], and gave [it] to them, and said, Take [this]: this is my body.
Як же їли вони, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав і давав їм, і рече: Прийміть їжте: се єсть гїло моє.
23 And having taken [the] cup, when he had given thanks, he gave [it] to them, and they all drank out of it.
І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, і пили з неї всі.
24 And he said to them, This is my blood, that of the [new] covenant, that shed for many.
І рече їм: Се єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся.
25 Verily I say to you, I will no more drink at all of the fruit of the vine, until that day when I drink it new in the kingdom of God.
Істино глаголю вам: Що більше не пити му від плоду винограднього, аж до дня того, коли його пити му новим у царстві Божому.
26 And having sung a hymn, they went out to the mount of Olives.
І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну.
27 And Jesus says to them, All ye shall be offended, for it is written, I will smite the shepherd, and the sheep shall be scattered abroad.
І рече їм Ісус: Що всї поблазнитесь мною ночи сієї, бо писано: Поражу пастиря і розсиплють ся вівці.
28 But after I am risen, I will go before you into Galilee.
Тільки ж по воскресенню моїм попереджу вас у Галилею.
29 But Peter said to him, Even if all should be offended, yet not I.
Петр же рече Йому: Хоч і всі поблазнять ся, тільки не я.
30 And Jesus says to him, Verily I say to thee, that thou to-day, in this night, before [the] cock shall crow twice, thou shalt thrice deny me.
І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Що сьогодні, ночи сієї, перш ніж двічи півень запїє, тричі відречеш ся мене.
31 But he said [so much] exceedingly the more, If I should have to die with thee, I will in no wise deny thee. And likewise said they all too.
Він же ще більш говорив: Хоч-би мені і вмерти з Тобою, не відречусь Тебе. Так само ж і всі казали.
32 And they come to a place of which the name [is] Gethsemane, and he says to his disciples, Sit here while I shall pray.
І приходять на врочище Гетсиман; і рече ученикам своїм: Сидіть тут, поки молити мусь.
33 And he takes with him Peter and James and John, and he began to be amazed and oppressed in spirit.
І бере Петра, та Якова, та Йоана з собою, і почав скорбіти та вдаватись у тугу;
34 And he says to them, My soul is full of grief even unto death; abide here and watch.
і рече їм: Тяжко сумна душа моя аж до смерти. Підождіть тут і пильнуйте.
35 And, going forward a little, he fell upon the earth; and he prayed that, if it were possible, the hour might pass away from him.
І, пройшовши трохи далїй, припав до землі, і молив ся, щоб, коли можна, мимо йшла від Него ся година.
36 And he said, Abba, Father, all things are possible to thee: take away this cup from me; but not what I will, but what thou [wilt].
І рече: Авва, Отче, все можливе Тобі: мимо неси від мене чащу сю - тільки ж не що я хочу, а що Ти.
37 And he comes and finds them sleeping. And he says to Peter, Simon, dost thou sleep? Hast thou not been able to watch one hour?
І приходить і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Симоне, ти спиш? не міг ти однієї години попильнувати?
38 Watch and pray, that ye enter not into temptation. The spirit indeed [is] willing, but the flesh weak.
Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли у спокусу. Дух-то охочий, тіло ж немошне.
39 And going away, he prayed again, saying the same thing.
І знов пійшовши, молив ся, те ж саме слово промовляючи.
40 And returning, he found them again sleeping, for their eyes were heavy; and they knew not what they should answer him.
І вернувшись знайшов їх знов сплячих: були бо їх очі важкі; і не знали вони, що Йому відказати.
41 And he comes the third time and says to them, Sleep on now, and take your rest. It is enough; the hour is come; behold, the Son of man is delivered up into the hands of sinners.
І приходить утретє, і рече їм: Спіть уже й спочивайте. Годі, пристигла година; ось виданий буде Сиа чоловічий у руки грішникам.
42 Arise, let us go; behold, he that delivers me up has drawn nigh.
Вставайте, ходімо: ось зрадник мій наближуєть ся.
43 And immediately, while he was yet speaking, Judas comes up, [being] one of the twelve, and with him a great crowd, with swords and sticks, from the chief priests and the scribes and the elders.
І зараз, як ще Він промовляв, приходить Юда, один з дванадцяти, й з ним багато народу з мечами й киями, від архиєреїв, та письменників, та старших.
44 Now he that delivered him up had given them a sign between them, saying, Whomsoever I shall kiss, that is he; seize him, and lead [him] away safely.
Дав же зрадник Його знак їм, говорячи: кого поцілую, той і єсть Він; беріть Його, та й ведіть осторожно.
45 And being come, straightway coming up to him, he says, Rabbi, Rabbi; and he covered him with kisses.
І прийшовши, зараз приступив до Него, й каже; Учителю, учителю, та й поцілував Його.
46 And they laid their hands upon him and seized him.
Вони ж наложили на Него руки свої, і взяли Його.
47 But a certain one of those who stood by, having drawn his sword, struck the bondman of the high priest, and took off his ear.
Один же хтось із тих, що стояли, вихопивши меча, вдарив слугу архиєрейського, й відтяв йому ухо.
48 And Jesus answering said to them, Are ye come out as against a robber, with swords and sticks to take me?
І озвавшись Ісус, рече їм: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями брати мене?
49 I was daily with you teaching in the temple, and ye did not seize me; but [it is] that the scriptures may be fulfilled.
Що-дня був я з вами в церкві навчаючи, й не брали ви мене; та щоб справдились писання.
50 And all left him and fled.
І, покинувши Його, всі повтікали.
51 And a certain young man followed him with a linen cloth cast about his naked [body]; and [the young men] seize him;
А один якийся молодець ійшов за ним, одягнений полотном по нагому, й хапають його молодці (воїни);
52 but he, leaving the linen cloth behind [him], fled from them naked.
він же, зоставивши полотно, нагий утік од них.
53 And they led away Jesus to the high priest. And there come together to him all the chief priests and the elders and the scribes.
І поведи Ісуса до архиєрея; сходять ся до него всї архиєреї, і старші й письменники.
54 And Peter followed him at a distance, till [he was] within the court of the high priest's palace; and he was sitting with the officers and warming himself in the light [of the fire].
А Петр оддалеки йшов за ними, аж у середину в двір архиєреиський і сидів із слугами, та й грівсь коло багаття.
55 And the chief priests and the whole sanhedrim sought testimony against Jesus to cause him to be put to death, and did not find [any].
Архиєреї ж і вся рада шукали на Ісуса сьвідчення, щоб убити Його, та й не знайшли.
56 For many bore false witness against him, and their testimony did not agree.
Многі бо криво сьвідкували проти Него, й не сходились сьвідчення їх.
57 And certain persons rose up and bore false witness against him, saying,
І деякі, вставши, криво сьвідкували на Него, кажучи:
58 We heard him saying, I will destroy this temple which is made with hands, and in the course of three days I will build another not made with hands.
Що ми чули, як він казав: Що я зруйную церкву сю рукотворну, й за три дні иншу нерукотворну збудую.
59 And neither thus did their testimony agree.
Та й так не сходились сьвідчення їх.
60 And the high priest, rising up before them all, asked Jesus, saying, Answerest thou nothing? What do these testify against thee?
І ставши архиєрей посередині, спитав Ісуса, кажучи: Нїчого не відказуєш? Що сї на Тебе сьвідкують?
61 But he was silent, and answered nothing. Again the high priest asked him, and says to him, Thou art the Christ, the Son of the Blessed?
Він же мовчавші нїчого не відказав. Знов спитав Його архиєрей, і каже Йому: Чи Ти єси Христос, Син Благословенного?
62 And Jesus said, I am, and ye shall see the Son of man sitting at the right hand of power, and coming with the clouds of heaven.
Ісус же рече: Се я; і бачити мете Сина чоловічого, сидячого по правиці сили і йдучого на хмарах небесних.
63 And the high priest, having rent his clothes, says, What need have we any more of witnesses?
Архиєрей же, роздерши одежу свою, каже: На що нам іще сьвідків?
64 Ye have heard the blasphemy; what think ye? And they all condemned him to be guilty of death.
Ви чули хулу: як вам здасть ся? Вони ж усі осудили Його, що винен смерти.
65 And some began to spit upon him, and cover up his face, and buffet him, and say to him, Prophesy; and the officers struck him with the palms of their hands.
І почали деякі плювати на Него, й закривати лице Йому, й бити по щоках Його, й казали Йому: Проречи; і слуги знущались над Ним.
66 And Peter being below in the palace-court, there comes one of the maids of the high priest,
І як був Петр у дворі внизу, приходить одна з дівчат архиєрейських,
67 and seeing Peter warming himself, having looked at him, says, And thou wast with the Nazarene, Jesus.
і, бачивши Петра, що грієть ся, і позирнувши на него, каже: І ти був з Ісусом Назарянином?
68 But he denied, saying, I know not nor understand what thou sayest. And he went out into the vestibule; and a cock crew.
Він же одрік ся, кажучи: Не знаю, анї розумію, що ти кажеш. І вийшов геть до придвору; а півень запіяв.
69 And the maid, seeing him, again began to say to those that stood by, This is [one] of them.
І дївчина, побачивши його знов, Почала казати тим, що стояли: Що сей з них.
70 And he again denied. And again, after a little, those that stood by said to Peter, Truly thou art [one] of them, for also thou art a Galilean.
Він же знов одрік ся. І трохи згодом ті, що стояли, сказали знов Петрові: Справді з них єси, бо ти й Галилеєць, і говірка твоя подобна.
71 But he began to curse and to swear, I know not this man of whom ye speak.
Він же почав проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка сього, про котрого кажете.
72 And the second time a cock crew. And Peter remembered the word that Jesus said to him, Before [the] cock crow twice, thou shalt deny me thrice; and when he thought thereon he wept.
І вдруге півень запіяв. І згадав Петр слово, що промовив йому Ісус: Що перш нїж півень запіє двічи, одречеш ся мене тричі. І став плакати.
