Luke 4
1 But Jesus, full of [the] Holy Spirit, returned from the Jordan, and was led by the Spirit in the wilderness
Ісус, сповнений Духа Святого, повернувся від Йордану, і Дух повів Його в пустелю.
2 forty days, tempted of the devil; and in those days he did not eat anything, and when they were finished he hungered.
Сорок днів спокушав Його диявол, і увесь цей час Ісус нічого не їв. Коли ж [ці дні] закінчилися, Він зголоднів.
3 And the devil said to him, If thou be Son of God, speak to this stone, that it become bread.
Тоді диявол промовив до Нього: ―Якщо Ти Син Божий, скажи ось цьому каменю, щоб став хлібом!
4 And Jesus answered unto him saying, It is written, Man shall not live by bread alone, but by every word of God.
Ісус відповів йому: ―Написано: «Не одним тільки хлібом буде жити людина, але кожним словом Божим».
5 And [the devil], leading him up into a high mountain, shewed him all the kingdoms of the habitable world in a moment of time.
Тоді, вивівши Його на високу гору, диявол в одну мить показав Йому всі царства світу
6 And the devil said to him, I will give thee all this power, and their glory; for it is given up to me, and to whomsoever I will I give it.
й сказав Йому: ―Тобі віддам усі ці царства, всю владу й славу, бо вони передані мені, і кому я хочу, тому й віддаю їх.
7 If therefore thou wilt do homage before me, all [of it] shall be thine.
Якщо Ти тільки поклонишся переді мною, усе буде Твоїм!
8 And Jesus answering him said, It is written, Thou shalt do homage to [the] Lord thy God, and him alone shalt thou serve.
Ісус відповів: ―Написано: «Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому єдиному служи».
9 And he led him to Jerusalem, and set him on the edge of the temple, and said to him, If thou be Son of God, cast thyself down hence;
Тоді [диявол] повів Його до Єрусалима й, поставивши на покрівлю Храму, сказав Йому: ―Якщо Ти Син Божий, кинься вниз із цього місця,
10 for it is written, He shall give charge to his angels concerning thee to keep thee;
бо написано: «Ангелам Своїм Він віддасть наказ про Тебе, щоб охороняли Тебе».
11 and on [their] hands shall they bear thee, lest in any wise thou strike thy foot against a stone.
А також: «На своїх долонях вони понесуть Тебе, щоб не спіткнулася нога Твоя об камінь».
12 And Jesus answering said to him, It is said, Thou shalt not tempt [the] Lord thy God.
Ісус сказав у відповідь: ―Сказано: «Не спокушай Господа Бога твого!»
13 And the devil, having completed every temptation, departed from him for a time.
Закінчивши всі ці спокушання, диявол залишив Його до [певного] часу.
14 And Jesus returned in the power of the Spirit to Galilee; and a rumour went out into the whole surrounding country about him;
Ісус повернувся в силі Духа до Галілеї, і чутка про Нього розійшлася по всій околиці.
15 and he taught in their synagogues, being glorified of all.
Він навчав у їхніх синагогах, і всі Його прославляли.
16 And he came to Nazareth, where he was brought up; and he entered, according to his custom, into the synagogue on the sabbath day, and stood up to read.
[Ісус] прийшов до Назарета, у місто, де Він виріс. У день Суботній, за Своїм звичаєм, увійшов у синагогу й встав, щоб читати.
17 And [the] book of the prophet Esaias was given to him; and having unrolled the book he found the place where it was written,
Йому дали книгу пророка Ісаї, і Він, розгорнувши її, знайшов місце, де було написано:
18 [The] Spirit of [the] Lord is upon me, because he has anointed me to preach glad tidings to [the] poor; he has sent me to preach to captives deliverance, and to [the] blind sight, to send forth [the] crushed delivered,
«Дух Господній на Мені, тому що Він помазав Мене, щоб звіщати Добру Звістку бідним, послав Мене проголосити свободу полоненим і сліпим прозріння, визволити зневолених,
19 to preach [the] acceptable year of [the] Lord.
проповідувати рік Господнього милосердя».
20 And having rolled up the book, when he had delivered it up to the attendant, he sat down; and the eyes of all in the synagogue were fixed upon him.
І, згорнувши книгу, віддав її служителю та сів. Очі всіх у синагозі були звернені на Нього.
21 And he began to say to them, To-day this scripture is fulfilled in your ears.
Тоді Він почав говорити до них: ―Сьогодні здійснилося Писання, яке ви чули.
22 And all bore witness to him, and wondered at the words of grace which were coming out of his mouth. And they said, Is not this the son of Joseph?
Усі присутні говорили добре про Нього й дивувалися словам благодаті, які Він казав. Вони запитували: ―Хіба це не син Йосифа?
23 And he said to them, Ye will surely say to me this parable, Physician, heal thyself; whatsoever we have heard has taken place in Capernaum do here also in thine own country.
Він сказав їм: ―Ви, безперечно, скажете Мені це прислів’я: «Лікарю, спочатку зцілися Сам! Зроби тут, на своїй батьківщині, те, що, ми чули, було в Капернаумі».
24 And he said, Verily I say to you, that no prophet is acceptable in his [own] country.
І продовжив: ―Істинно кажу вам: ніякого пророка не приймають на своїй батьківщині.
25 But of a truth I say to you, There were many widows in Israel in the days of Elias, when the heaven was shut up for three years and six months, so that a great famine came upon all the land,
Та істинно кажу вам: багато вдів було за днів Іллі в Ізраїлі, коли небо замкнулося на три роки й шість місяців і коли настав великий голод на всій землі,
26 and to none of them was Elias sent but to Sarepta of Sidonia, to a woman [that was] a widow.
але до жодної з них не був посланий Ілля, а тільки до вдови в Сарепту Сидонську.
27 And there were many lepers in Israel in the time of Elisha the prophet, and none of them was cleansed but Naaman the Syrian.
І багато прокажених було в Ізраїлі за часів пророка Єлисея, але жоден із них не очистився, окрім Неємана-сирійця.
28 And they were all filled with rage in the synagogue, hearing these things;
Почувши це, усі в синагозі наповнилися гнівом.
29 and rising up they cast him forth out of the city, and led him up to the brow of the mountain upon which their city was built, so that they might throw him down the precipice;
Вони піднялися, вивели Його з міста та повели до краю гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоби скинути Його.
30 but he, passing through the midst of them, went his way,
Але [Ісус], пройшовши крізь натовп, віддалився.
31 and descended to Capernaum, a city of Galilee, and taught them on the sabbaths.
І прийшов Він до галілейського міста Капернаума та навчав людей у Суботу.
32 And they were astonished at his doctrine, for his word was with authority.
Усі дивувалися Його вченню, бо слова Його мали владу.
33 And there was in the synagogue a man having a spirit of an unclean demon, and he cried with a loud voice,
У синагозі був чоловік, котрий мав демона, нечистого духа, і він голосно закричав:
34 saying, Eh! what have we to do with thee, Jesus, Nazarene? hast thou come to destroy us? I know thee who thou art, the Holy [One] of God.
―Облиш! Що Тобі до нас, Ісусе з Назарета? Ти прийшов знищити нас? Я знаю, Хто Ти – Святий Божий!
35 And Jesus rebuked him, saying, Hold thy peace, and come out from him. And the demon, having thrown him down into the midst, came out from him without doing him any injury.
Але Ісус наказав йому: ―Замовкни та вийди з нього! І демон, кинувши його на середину, вийшов із нього, не заподіявши йому жодної шкоди.
36 And astonishment came upon all, and they spoke to one another, saying, What word [is] this? for with authority and power he commands the unclean spirits, and they come out.
Усіх охопило здивування, і казали одне до одного: «Що це за вчення таке, що владою та силою наказує нечистим духам, і вони виходять?»
37 And a rumour went out into every place of the country round concerning him.
І розійшлася чутка про Ісуса по всіх навколишніх місцях.
38 And rising up out of the synagogue, he entered into the house of Simon. But Simon's mother-in-law was suffering under a bad fever; and they asked him for her.
Вийшовши з синагоги, [Ісус] пішов у дім Симона. А теща Симона була в сильній гарячці; і попросили Його за неї.
39 And standing over her, he rebuked the fever, and it left her; and forthwith standing up she served them.
Підійшовши до неї, Він наказав гарячці [відійти], і [хвороба] залишила її. Жінка негайно встала та почала прислуговувати їм.
40 And when the sun went down, all, as many as had persons sick with divers diseases, brought them to him, and having laid his hands on every one of them, he healed them;
Коли заходило сонце, усі, хто мав хворих на різні недуги, приводили їх до Ісуса, і, покладаючи руки на кожного, Він зцілив їх.
41 and demons also went out from many, crying out and saying, Thou art the Son of God. And rebuking them, he suffered them not to speak, because they knew him to be the Christ.
З багатьох вигнав демонів, але вони викрикували: «Ти – Син Божий!» Він же не дозволяв демонам говорити, бо вони знали, що Він – Христос.
42 And when it was day he went out, and went into a desert place, and the crowds sought after him, and came up to him, and [would have] kept him back that he should not go from them.
На світанку Він вийшов та пішов у пустинне місце. Люди шукали Його й, коли знайшли, намагалися затримати, щоб Він не йшов від них.
43 But he said to them, I must needs announce the glad tidings of the kingdom of God to the other cities also, for for this I have been sent forth.
Але Він казав їм: «І в інших містах Я повинен звіщати Добру Звістку про Царство Боже, адже для цього Я посланий».
44 And he was preaching in the synagogues of Galilee.
І продовжував проповідувати в синагогах Юдеї.
