Luke 22
1 Now the feast of unleavened bread, which [is] called the passover, drew nigh,
Наближало ся ж сьвято опрісноків, зване пасха.
2 and the chief priests and the scribes sought how they might kill him; for they feared the people.
І шукали архиєреї та письменники, як би погубити Його; боялись бо народу.
3 And Satan entered into Judas, who was surnamed Iscariote, being of the number of the twelve.
Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскариоцького, що був з числа дванайцяти.
4 And he went away and spoke with the chief priests and captains as to how he should deliver him up to them.
І пійшовши говорив з архиєреями та воєводами, як Його зрадити їм.
5 And they were rejoiced, and agreed to give him money.
І зраділи вони, й вмовились йому срібла дати.
6 And he came to an agreement to do it, and sought an opportunity to deliver him up to them away from the crowd.
І обіцяв ся, і шукав нагоди, щоб видати Його їм потай народу.
7 And the day of unleavened bread came, in which the passover was to be killed.
Прийшов же день опрісноків, як треба було колоти пасхове ягня.
8 And he sent Peter and John, saying, Go and prepare the passover for us, that we may eat [it].
І післав Петра та Йоана, глаголючи: Йдіть та приготовте нам пасху їсти.
9 But they said to him, Where wilt thou that we prepare [it]?
Вони ж сказали Йому: Де хочеш, щоб приготовити?
10 And he said to them, Behold, as ye enter into the city a man will meet you, carrying an earthen pitcher of water; follow him into the house where he goes in;
Він же рече їм: Ось, як увійдете в город, зустріне вас чоловік, глек води несучи. Йдіть слїдом за ним у господу, куди ввійде.
11 and ye shall say to the master of the house, The Teacher says to thee, Where is the guest-chamber where I may eat the passover with my disciples?
І скажіть господареві дому: Каже тобі учитель: Де сьвітлиця, щоб дасху з учениками моїми їсти?
12 And he will shew you a large upper room furnished: there make ready.
І той вам покаже гірницю велику застелену; там приготовте.
13 And having gone they found it as he had said to them; and they prepared the passover.
Пійшовши ж знайшли, як сказав їм, і приготовили пасху.
14 And when the hour was come, he placed himself at table, and the [twelve] apostles with him.
І, як настала година, сїв Він, й дванадцять апостолів з Ним.
15 And he said to them, With desire I have desired to eat this passover with you before I suffer.
І рече до них: Бажаннєм забажав я сю пасху їсти з вами, перш нїж прийму муки:
16 For I say unto you, that I will not eat any more at all of it until it be fulfilled in the kingdom of God.
глаголю бо вам: Що більш не їсти му її, доки сповнить ся в царстві Божому.
17 And having received a cup, when he had given thanks he said, Take this and divide it among yourselves.
І, взявши чашу, й оддавши хвалу, рече: Прийміть се та поділить собі:
18 For I say unto you, that I will not drink at all of the fruit of the vine until the kingdom of God come.
глаголю бо вам: Що не пити му вже від плоду винограднього, доки царство Боже прийде.
19 And having taken a loaf, when he had given thanks, he broke [it], and gave [it] to them, saying, This is my body which is given for you: this do in remembrance of me.
І, взявши хлїб, та оддавши хвалу, переломив, і дав їм, глаголючи: Се єсть тїло моє, що за вас даєть ся. Се чинїть на мій спомин.
20 In like manner also the cup, after having supped, saying, This cup [is] the new covenant in my blood, which is poured out for you.
Так само й чашу після вечері, глаголючи: Ся чаша новий завіт у крові моїй, що за вас пролита буде.
21 Moreover, behold, the hand of him that delivers me up [is] with me on the table;
Та ось рука зрадника мого зо мною на столї.
22 and the Son of man indeed goes as it is determined, but woe unto that man by whom he is delivered up.
Син то чоловічий іде, як постановлено наперед, тільки ж горе чоловікові тому, що зрадить Його!
23 And they began to question together among themselves who then it could be of them who was about to do this.
І стали вони перепитуватись між собою, хто б з них був, що се мав зробити.
24 And there was also a strife among them which of them should be held to be [the] greatest.
Постало і змаганнє між ними, хто з них здаєть ся бути більшим.
25 And he said to them, The kings of the nations rule over them, and they that exercise authority over them are called benefactors.
Він же рече їм: Царі в поган панують над ними, й ті що власть над ними мають, добродїяки звуть ся.
26 But ye [shall] not [be] thus; but let the greater among you be as the younger, and the leader as he that serves.
Ви ж не так: тільки ж найбільший між вами нехай буде як найменший, і хто старший - як слуга.
27 For which [is] greater, he that is at table or he that serves? [Is] not he that is at table? But I am in the midst of you as the one that serves.
Хто бо більший: хто за столом, чи хто послугує? хиба не хто за столом? я ж між вами, як слуга.
28 But ye are they who have persevered with me in my temptations.
Ви ж пробували зо мною в спокусах моїх.
29 And I appoint unto you, as my Father has appointed unto me, a kingdom,
І я завітую вам, як завітував менї Отець мій, царство,
30 that ye may eat and drink at my table in my kingdom, and sit on thrones judging the twelve tribes of Israel.
щоб їли й пили за столом моїм у царстві моєму, і сидїли на престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих.
31 And the Lord said, Simon, Simon, behold, Satan has demanded to have you, to sift [you] as wheat;
Рече ж Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав собі вас, щоб просівати, як пшеницю;
32 but I have besought for thee that thy faith fail not; and thou, when once thou hast been restored, confirm thy brethren.
я ж молив ся за тебе, щоб не поменшала віра твоя, і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.
33 And he said to him, Lord, with thee I am ready to go both to prison and to death.
Він же каже Йому: Господи, з Тобою готов я і в темницю, і на смерть іти.
34 And he said, I tell thee, Peter, [the] cock shall not crow to-day before that thou shalt thrice deny that thou knowest me.
Він же рече: Глаголю тобі, Петре, не запів сьогодні півень, перш ніж тричі відречеш ся, що не знаєш мене.
35 And he said to them, When I sent you without purse and scrip and sandals, did ye lack anything? And they said, Nothing.
І рече їм: Як посилав вас я без сакви, й торбини, й обувя, чи чого недоставало вам? Вони ж казали: Нїчого.
36 He said therefore to them, But now he that has a purse let him take [it], in like manner also a scrip, and he that has none let him sell his garment and buy a sword;
Рече тодї їм; А тепер хто має сакву, нехай бере так само й торбину: а хто не має, нехай продасть одежу, та купить меч.
37 for I say unto you, that this that is written must yet be accomplished in me, And he was reckoned with [the] lawless: for also the things concerning me have an end.
Глаголю бо вам, що ще й се написане мусить справдитись на менї: І з беззаконними полїчено його: бо все про мене сповняєть ся.
38 And they said, Lord, behold here are two swords. And he said to them, It is enough.
Вони ж сказали: Господи, ось мечів тут два. Він же рече їм: Доволі.
39 And going forth he went according to his custom to the mount of Olives, and the disciples also followed him.
І вийшовши пійшов по звичаю нагору Оливну зійшли ж слїдом за Ним і ученики Його.
40 And when he was at the place he said to them, Pray that ye enter not into temptation.
Прибувши ж на місце, рече їм: Молїть ся, щоб не ввійти в спокусу.
41 And he was withdrawn from them about a stone's throw, and having knelt down he prayed,
А сам відступив од них, так як кинути каменем, і, приклонивши коліна, молив ся,
42 saying, Father, if thou wilt remove this cup from me: — but then, not my will, but thine be done.
глаголючи: Отче, коли хочеш, мимо неси чашу сю від мене: тільки ж не моя воля, а Твоя нехай буде.
43 And an angel appeared to him from heaven strengthening him.
Явив ся ж Йому ангел з неба, підкріпляючи Його.
44 And being in conflict he prayed more intently. And his sweat became as great drops of blood, falling down upon the earth.
І, бувши в смертній боротьбі, ще пильнїще молив ся; був же піт Його як каплї крови, каплючі на землю.
45 And rising up from his prayer, coming to the disciples, he found them sleeping from grief.
І, вставши від молитви, й прийшовши до учеників своїх, знайшов їх сплячих від смутку,
46 And he said to them, Why sleep ye? rise up and pray that ye enter not into temptation.
і рече їм: Чого спите? уставши моліть ся, щоб не ввійшли в спокусу.
47 As he was yet speaking, behold, a crowd, and he that was called Judas, one of the twelve, went on before them, and drew near to Jesus to kiss him.
Ще ж Він промовляв, ось народ і званий Юда, один з дванайцяти, йшов поперед них. і приступив до Ісуса, поцілувати Його.
48 And Jesus said to him, Judas, deliverest thou up the Son of man with a kiss?
Ісус же рече йому: Юдо, цілуваннєм Сина чоловічого зраджуєш?
49 And they who were around him, seeing what was going to follow, said [to him], Lord, shall we smite with [the] sword?
Бачивши ж ті, що коло Него, до чого доходить, казали Йому: Господи, чи вдарити нам мечем?
50 And a certain one from among them smote the bondman of the high priest and took off his right ear.
І вдарив один хтось із них слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве.
51 And Jesus answering said, Suffer thus far; and having touched his ear, he healed him.
І озвавшись Ісус, рече: Оставте аж до сього. І, приторкнувшись до уха його, сцїлив його.
52 And Jesus said to the chief priests and captains of the temple and elders, who were come against him, Have ye come out as against a robber with swords and sticks?
Рече ж Ісус до прийшовших на Него архиєреїв і воєвод, і церковних старших: Як на розбійника ви прийшли з мечами та киями?
53 When I was day by day with you in the temple ye did not stretch out your hands against me; but this is your hour and the power of darkness.
Як щодня був я з вами в церкві, не простягали рук на мене; та се ваша година й власть темряви.
54 And having laid hold on him, they led him [away], and they led [him] into the house of the high priest. And Peter followed afar off.
Узявши ж Його, повели, й приведи Його в двір архиєрейський. Петр же йшов слідом оддалеки.
55 And they having lit a fire in the midst of the court and sat down together, Peter sat among them.
Як же запалили огонь серед двора та посїдали вкупі, сїв і Петр серед них.
56 And a certain maid, having seen him sitting by the light, and having fixed her eyes upon him, said, And this [man] was with him.
Побачивши ж Його одна служниця, як сидів коло сьвітла, й, придивляючись на него, сказала: І сей з Ним був.
57 But he denied [him], saying, Woman, I do not know him.
Він же одрік ся Його, кажучи: Жінко, не знаю Його.
58 And after a short time another seeing him said, And thou art of them. But Peter said, Man, I am not.
А згодя другий, побачивши його, сказав: І ти з них єси. Петр же каже: Чоловіче, нї.
59 And after the lapse of about one hour another stoutly maintained it, saying, In truth this [man] also was with him, for also he is a Galilaean.
І мало що не через одну годину, инший хтось ствердив, кажучи: Справді і сей з Ним був, бо й Галилеець він.
60 And Peter said, Man, I know not what thou sayest. And immediately, while he was yet speaking, [the] cock crew.
Каже Петр: Чоловіче, не знаю, що кажеш. І зараз, як ще говорив він, запіяв півень.
61 And the Lord, turning round, looked at Peter; and Peter remembered the word of the Lord, how he said to him, Before [the] cock crow thou shalt deny me thrice.
І обернувшись Господь, поглянув на Петра. І згадав Петр слово Господнє, як глаголав йому: Що перш ніж півень запіє, відречеш ся мене тричі.
62 And Peter, going forth without, wept bitterly.
І вийшовши геть Петр, заплакав гірко.
63 And the men who held him mocked him, beating [him];
А чоловіки, що держали Ісуса насьміхались із Него, бючи.
64 and covering him up, asked him saying, Prophesy, who is it that struck thee?
І, закривши Його, били в лице Його, та й питали Його, кажучи: Проречи, хто вдарив Тебе.
65 And they said many other injurious things to him.
І иншого багато, хуливши, казали на Него.
66 And when it was day, the elderhood of the people, both [the] chief priests and scribes, were gathered together, and led him into their council, saying,
А як настав день, зібралась старшина людська, та архиєреї і письменники, та й повели Його в раду свою І кажучи:
67 If thou art the Christ, tell us. And he said to them, If I tell you, ye will not at all believe;
Чи Ти єси Христос? скажи нам. Рече ж їм: Коли вам скажу, не пій-мете віри;
68 and if I should ask [you], ye would not answer me at all, nor let me go;
коли ж і спитаю вас, не відповісте мені й не відпустите.
69 but henceforth shall the Son of man be sitting on the right hand of the power of God.
Від нинї сидїти ме Син чоловічий по правицї сиди Божої.
70 And they all said, Thou then art the Son of God? And he said to them, Ye say that I am.
І сказали всі: То се Ти Син Божий? Він же до них рече: Ви кажете, що се я.
71 And they said, What need have we any more of witness, for we have heard ourselves out of his mouth?
Вони ж сказали: На що нам ще сьвідчення? Самі бо чули з уст Його.
