Luke 18
1 And he spoke also a parable to them to the purport that they should always pray and not faint,
Тоді [Ісус] розповів їм притчу про те, що їм треба завжди молитися та не занепадати духом.
2 saying, There was a judge in a city, not fearing God and not respecting man:
Він сказав: ―В одному місті був суддя, який не боявся Бога та не соромився людей.
3 and there was a widow in that city, and she came to him, saying, Avenge me of mine adverse party.
У тому ж місті була вдова, котра приходила до нього й просила: «Захисти мене від мого кривдника!»
4 And he would not for a time; but afterwards he said within himself, If even I fear not God and respect not man,
Деякий час він відмовлявся, але потім промовив до себе: «Хоч я і Бога не боюся, і людей не соромлюся,
5 at any rate because this widow annoys me I will avenge her, that she may not by perpetually coming completely harass me.
але через те, що ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила безперестанку й не докучала мені».
6 And the Lord said, Hear what the unjust judge says.
І сказав Господь: ―Почуйте, що каже неправедний суддя!
7 And shall not God at all avenge his elect, who cry to him day and night, and he bears long as to them?
Так невже Бог не захистить Своїх обраних, котрі взивають до Нього день і ніч? Чи забариться Він?
8 I say unto you that he will avenge them speedily. But when the Son of man comes, shall he indeed find faith on the earth?
Кажу вам: Він негайно захистить їх. Але коли прийде Син Людський, чи знайде Він віру на землі?
9 And he spoke also to some, who trusted in themselves that they were righteous and made nothing of all the rest [of men], this parable:
Тим, хто був упевнений в особистій праведності та принижував інших, [Ісус] розповів таку притчу:
10 Two men went up into the temple to pray; the one a Pharisee, and the other a tax-gatherer.
―Двоє чоловіків прийшли в Храм помолитися. Один був фарисеєм, а інший – митником.
11 The Pharisee, standing, prayed thus to himself: God, I thank thee that I am not as the rest of men, rapacious, unjust, adulterers, or even as this tax-gatherer.
Фарисей стояв і так собі молився: «Боже, дякую Тобі за те, що я не такий, як інші люди, – грабіжники, неправедні, невірні або як цей митник.
12 I fast twice in the week, I tithe everything I gain.
Я пощу двічі на тиждень, даю десятину зі всякого прибутку!»
13 And the tax-gatherer, standing afar off, would not lift up even his eyes to heaven, but smote upon his breast, saying, O God, have compassion on me, the sinner.
А митник стояв здалека й не смів навіть очей звести на небо, але бив себе в груди та казав: «Боже, змилуйся наді мною, грішним!»
14 I say unto you, This [man] went down to his house justified rather than that [other]. For every one who exalts himself shall be humbled, and he that humbles himself shall be exalted.
Кажу вам: цей чоловік повернувся додому виправданий, а не той; бо кожний, хто себе підносить, буде принижений, а хто себе принижує, буде піднесений.
15 And they brought to him also infants that he might touch them, but the disciples when they saw [it] rebuked them.
Деякі люди приносили до Нього також і дітей, щоб Він доторкнувся до них [та благословив], але учні, побачивши це, забороняли їм.
16 But Jesus calling them to [him] said, Suffer little children to come to me, and do not forbid them, for of such is the kingdom of God.
Ісус покликав їх до себе й сказав: «Пустіть дітей приходити до Мене й не забороняйте їм, бо таким, як вони, належить Царство Боже.
17 Verily I say to you, Whosoever shall not receive the kingdom of God as a little child shall in no wise enter therein.
Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не ввійде до нього!»
18 And a certain ruler asked him saying, Good teacher, having done what, shall I inherit eternal life? (aiōnios g166)
Один із керівників сказав: ―Учителю добрий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне. (aiōnios g166)
19 But Jesus said to him, Why callest thou me good? There is none good but one, God.
Ісус відповів йому: ―Чому ти називаєш Мене добрим? Ніхто не є Добрий, окрім Самого Бога.
20 Thou knowest the commandments: Do not commit adultery, Do not kill, Do not steal, Do not bear false witness, Honour thy father and thy mother.
Ти знаєш заповіді: «Не чини перелюбу», «Не вбивай», «Не вкради», «Не обманюй», «Шануй твого батька та матір».
21 And he said, All these things have I kept from my youth.
Він же сказав: ―Усе це я зберіг змалку.
22 And when Jesus had heard this, he said to him, One thing is lacking to thee yet: Sell all that thou hast and distribute to the poor, and thou shalt have treasure in the heavens, and come, follow me.
Почувши це, Ісус сказав йому: ―Одного тобі ще бракує: продай усе, що маєш, та роздай бідним, і матимеш скарб на небесах; а тоді приходь та слідуй за Мною.
23 But when he heard this he became very sorrowful, for he was very rich.
Почувши це, він глибоко засмутився, адже був дуже багатий.
24 But when Jesus saw that he became very sorrowful, he said, How difficultly shall those who have riches enter into the kingdom of God;
Ісус же, побачивши, що він засмутився, сказав: ―Як важко багатому ввійти в Царство Боже!
25 for it is easier for a camel to enter through a needle's eye than for a rich man to enter into the kingdom of God.
Адже легше верблюдові пройти через вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже.
26 And those who heard it said, And who can be saved?
Ті, що почули це, запитали: ―Хто ж тоді може бути спасенний?
27 But he said, The things that are impossible with men are possible with God.
[Ісус] відповів: ―Неможливе для людей – можливе для Бога.
28 And Peter said, Behold, we have left all things and have followed thee.
Тоді Петро сказав: ―Ось ми залишили, що в нас було, та пішли за Тобою.
29 And he said to them, Verily I say to you, There is no one who has left home, or parents, or brethren, or wife, or children, for the kingdom of God's sake,
Він відповів: ―Істинно кажу вам: немає нікого, хто б залишив дім, дружину, дітей, батьків і братів заради Царства Божого
31 And he took the twelve to [him] and said to them, Behold, we go up to Jerusalem, and all things that are written of the Son of man by the prophets shall be accomplished;
[Ісус] узяв дванадцятьох та сказав їм: «Ось ми йдемо до Єрусалима, і збудеться все, написане пророками про Сина Людського.
32 for he shall be delivered up to the nations, and shall be mocked, and insulted, and spit upon.
Він буде виданий язичникам, і насміхатимуться з Нього, і зневажатимуть Його, і плюватимуть на Нього.
33 And when they have scourged [him] they will kill him; and on the third day he will rise again.
Будуть бичувати Його та вб’ють, але третього дня Він воскресне».
34 And they understood nothing of these things. And this word was hidden from them, and they did not know what was said.
Та вони нічого з цього не зрозуміли. Ці слова були приховані від них, і вони не розуміли сказаного.
35 And it came to pass when he came into the neighbourhood of Jericho, a certain blind man sat by the wayside begging.
Коли ж Він наближався до Єрихона, один сліпий сидів біля дороги та просив милостиню.
36 And when he heard the crowd passing, he inquired what this might be.
Почувши, що проходить натовп, він запитав, що відбувається.
37 And they told him that Jesus the Nazaraean was passing by.
Йому сказали, що Ісус із Назарета проходить.
38 And he called out saying, Jesus, Son of David, have mercy on me.
Тоді він закричав: ―Ісусе, Сину Давидів, змилуйся наді мною!
39 And those [who were] going before rebuked him that he might be silent; but he cried out so much the more, Son of David, have mercy on me.
Ті, що йшли попереду, почали докоряти йому, щоб він мовчав, але він ще голосніше закричав: ―Сину Давидів, змилуйся наді мною!
40 And Jesus stood still, and commanded him to be led to him. And when he drew nigh he asked him [saying],
Ісус зупинився та звелів привести сліпого до Себе. Коли той наблизився до Нього, [Ісус] спитав його:
41 What wilt thou that I shall do to thee? And he said, Lord, that I may see.
―Що хочеш, щоб Я зробив для тебе? Той відповів: ―Господи, щоб я знову бачив!
42 And Jesus said to him, See: thy faith has healed thee.
Ісус сказав йому: ―Прозрій! Віра твоя спасла тебе!
43 And immediately he saw, and followed him, glorifying God. And all the people when they saw [it] gave praise to God.
І він умить прозрів та пішов за [Ісусом], прославляючи Бога. І весь народ, побачивши це, теж славив Бога.
