< Luke 16 >

1 And he said also to [his] disciples, There was a certain rich man who had a steward, and he was accused to him as wasting his goods.
Промовив же і до учеників своїх: Один чоловік був багатий, що мав приставника; і обвинувачено сього йому, що розсипає маєток його.
2 And having called him, he said to him, What [is] this that I hear of thee? give the reckoning of thy stewardship, for thou canst be no longer steward.
І, покликавши його, каже йому: Що се чую про тебе? Дай мені перелік з твого приставництва, бо неможна вже тобі бути приставником.
3 And the steward said within himself, What shall I do; for my lord is taking the stewardship from me? I am not able to dig; I am ashamed to beg.
Каже ж у собі приставник: Що мені робити, що пан мій бере при-ставництво від мене? Копати не вмію, просити соромлюсь.
4 I know what I will do, that when I shall have been removed from the stewardship I may be received into their houses.
Знаю, що зроблю, щоб, як відставлений буду від приставнищтва, прийняли мене в господи свої.
5 And having called to [him] each one of the debtors of his own lord, he said to the first, How much owest thou to my lord?
І покликавши кожного з довжників пава свого, каже первому: Скільки ти винен панові моєму?
6 And he said, A hundred baths of oil. And he said to him, Take thy writing and sit down quickly and write fifty.
Він же каже: Сто мір оливи. І каже йому: Візьми твою розписку, та сївши хутко, пиши пятьдесять.
7 Then he said to another, And thou, how much dost thou owe? And he said, A hundred cors of wheat. And he says to him, Take thy writing and write eighty.
Потім другому каже: Ти ж скільки винен? Він же каже: Сто мір пшениці. І каже йому: Візьми твою розписку, та напиши вісїмдесять.
8 And the lord praised the unrighteous steward because he had done prudently. For the sons of this world are, for their own generation, more prudent than the sons of light. (aiōn g165)
І похвалив пан приставника неправедного, що мудро вчинив; сини бо віку сього мудріші над синів сьвітла в роді своїм. (aiōn g165)
9 And I say to you, Make to yourselves friends with the mammon of unrighteousness, that when it fails ye may be received into the eternal tabernacles. (aiōnios g166)
І я вам глаголю: Робіть собі приятелів від мамони неправди, щоб, як будете в недостатках, прийняли вас у вічні оселї. (aiōnios g166)
10 He that is faithful in the least is faithful also in much; and he that is unrighteous in the least is unrighteous also in much.
Вірний у найменшому і в великому вірний, а в найменшому неправедний, і в великому неправедний.
11 If therefore ye have not been faithful in the unrighteous mammon, who shall entrust to you the true?
Коли ж оце у неправедній мамонї вірні не будете, то правдиве хто вам звірить?
12 and if ye have not been faithful in that which is another's, who shall give to you your own?
І коли у чужому вірні не були, ваше хто вам дасть?
13 No servant can serve two masters, for either he will hate the one and will love the other, or he will cleave to the one and despise the other. Ye cannot serve God and mammon.
Жаден слуга не може двом павам служити: або одного ненавидіти ме, а другого любити ме; або до одного прихилить ся, а другим гордувати ме. Не можете Богові служити й мамонї.
14 And the Pharisees also, who were covetous, heard all these things, and mocked him.
Чули ж се все й Фарисеї, що були сріблолюбцями, та й насьміхались із Него.
15 And he said to them, Ye are they who justify themselves before men, but God knows your hearts; for what amongst men is highly thought of is an abomination before God.
І рече їм: Ви оправдуєте себе перед людьми. Бог же знав серця ваші, бо що в людей високе, те огида перед Богом.
16 The law and the prophets [were] until John: from that time the glad tidings of the kingdom of God are announced, and every one forces his way into it.
Закон і пророки до Йоана. З того ж часу царство Боже благовіствуєть ся, і кожен силою здобував його.
17 But it is easier that the heaven and the earth should pass away than that one tittle of the law should fail.
Легше ж небу та землї перейти, нїж із закону одній титлї пропасти.
18 Every one who puts away his wife and marries another commits adultery; and every one that marries one put away from a husband commits adultery.
Всякий, хто розводить ся з жінкою своєю, і женить ся з иншою, робить перелюб; і всякий, хто женить ся з розведеною з чоловіком, робить перелюб.
19 Now there was a rich man and he was clothed in purple and fine linen, making good cheer in splendour every day.
Один же чоловік був заможний, і одягавсь у кармазин та висон, і жив дцо-дня пишно.
20 And [there was] a poor man, by name Lazarus, [who] was laid at his gateway full of sores,
Убогий же один був, на ймя Лазар, що лежав перед ворітьми його ввесь у струпі,
21 and desiring to be filled with the crumbs which fell from the table of the rich man; but the dogs also coming licked his sores.
і бажав погодуватись окрушинами, що падали з стола багатиревого, тільки ж і собаки приходячи лизали рани його.
22 And it came to pass that the poor man died, and that he was carried away by the angels into the bosom of Abraham. And the rich man also died and was buried.
Стало ся ж, що вмер убогий, і перенесли його ангели на лоно Авраамове; умер же і багатир і поховали його.
23 And in hades lifting up his eyes, being in torments, he sees Abraham afar off, and Lazarus in his bosom. (Hadēs g86)
І в пеклї зняв він очі свої, бувши в муках, і побачив оддалеки Авраама, й Лазаря на лоні його. (Hadēs g86)
24 And he crying out said, Father Abraham, have compassion on me, and send Lazarus that he may dip the tip of his finger in water and cool my tongue, for I am suffering in this flame.
І покликнувши він, каже: Отче Аврааме, помилуй мене та пішли Лазаря, нехай умочить конець пальця свого в воду та прохолодить язик мій; бо я мучусь у поломї сьому.
25 But Abraham said, Child, recollect that thou hast fully received thy good things in thy lifetime, and likewise Lazarus evil things. But now he is comforted here, and thou art in suffering.
Рече ж Авраам: Дитино, спогадай, що прийняв єси добре твоє в життю твоїм, а Лазар так само лихе; тепер же він тут утїшавть ся, а ти мучиш ся.
26 And besides all this, between us and you a great chasm is fixed, so that those who desire to pass hence to you cannot, nor do they who [desire to cross] from there pass over unto us.
Та ще й до того, між нами й вами пропасть велика утвердилась, щоб которі схотіли перейти звідсіля до вас, не здолїли; анї звідтіля до нас не перейшли.
27 And he said, I beseech thee then, father, that thou wouldest send him to the house of my father,
Каже ж він: Благаю ж тебе, отче, щоб післав його до дому батька мого:
28 for I have five brothers, so that he may earnestly testify to them, that they also may not come to this place of torment.
маю бо пять братів; нехай сьвідкує їм, щоб і вони не прийшли у се місце муки.
29 But Abraham says to him, They have Moses and the prophets: let them hear them.
Рече йому Авраам: Мають вони Мойсея і пророків; нехай слухають їх.
30 But he said, Nay, father Abraham, but if one from the dead should go to them, they will repent.
Він же каже: Нї, отче Аврааме; тільки ж, коли б хто з мертвих прийшов до них, покають ся.
31 And he said to him, If they hear not Moses and the prophets, not even if one rise from among [the] dead will they be persuaded.
Рече ж йому: Коли Мойсея і пророків не слухають, то, коли б хто й з мертвих воскрес, не піймуть віри.

< Luke 16 >