Luke 13
1 Now at the same time there were present some who told him of the Galileans whose blood Pilate mingled with [that of] their sacrifices.
Нагодили ся ж деякі того часу, оповідуючи Йому про Галилейців, котрих кров Пилат змішав з жертвами їх.
2 And he answering said to them, Think ye that these Galileans were sinners beyond all the Galileans because they suffered such things?
І озвавшись Ісус, рече їм: Чи думаєте, що Галилейцї сї грішниці від усіх Галилейцїв були, що так постраждали?
3 No, I say to you, but if ye repent not, ye shall all perish in the same manner.
Нї, глаголю вам; тільки ж, коли, не покаєтесь, усї так само погинете.
4 Or those eighteen on whom the tower in Siloam fell and killed them, think ye that they were debtors beyond all the men who dwell in Jerusalem?
Або ті вісїмнайцять, що впала на них башта в Силоамі та й побила, щ думаєте, що сї були більші довжники, над усіх людей що живуть в Єрусалимі?
5 No, I say to you, but if ye repent not, ye shall all perish in like manner.
Нї, глаголю вам; тільки ж, коли не покаєтесь, то всі так само погинете.
6 And he spoke this parable: A certain [man] had a fig-tree planted in his vineyard, and he came seeking fruit upon it and did not find [any].
Сказав же сю приповість: Смоківницю мав хтось у винограднику своїм посаджену; й прийшов овощу шукати на нїй, та й не знайшов,
7 And he said to the vinedresser, Behold, [these] three years I come seeking fruit on this fig-tree and find none: cut it down; why does it also render the ground useless?
Рече ж до винаря: Ось три роки; приходжу, шукаючи овощу на смоківницї сїй, та й не знаходжу. Зрубай її, на що й землю займає?
8 But he answering says to him, Sir, let it alone for this year also, until I shall dig about it and put dung,
Він же, озвавшись, каже йому: Господи, зостав її і на се лїто, поки прокопаю круг неї та обложу гноєм,
9 and if it shall bear fruit — but if not, after that thou shalt cut it down.
чей зродить овощ; коли ж нї, тоді зрубаєш її.
10 And he was teaching in one of the synagogues on the sabbath.
Навчав же в одній школі по суботам.
11 And lo, [there was] a woman having a spirit of infirmity eighteen years, and she was bent together and wholly unable to lift her head up.
І ось була жінка, маючи духа недуги вісїмнайцять років, і була сгорблена, й не могла зовсім випростатись.
12 And Jesus, seeing her, called to [her], and said to her, Woman, thou art loosed from thine infirmity.
Побачивши ж її Ісус, покликав, і рече їй: Жінко, одзволилась єси від недуги твоєї.
13 And he laid his hands upon her; and immediately she was made straight, and glorified God.
І положив на неї руки, й зараз стала права, й прославляла Бога.
14 But the ruler of the synagogue, indignant because Jesus healed on the sabbath, answering said to the crowd, There are six days in which [people] ought to work; in these therefore come and be healed, and not on the sabbath day.
Озвав ся ж шкільний старшина, досадуючи, що в суботу сцїлив Ісус, і каже народові: в шість днів, в котрі годить ся робити; оттодї ж приходьте, та й сцїляйтесь, а не субітнього дня.
15 The Lord therefore answered him and said, Hypocrites! does not each one of you on the sabbath loose his ox or his ass from the manger and leading [it] away, water [it]?
Відказав тоді йому Господь, і рече: Лицеміри, хиба не кожен з вас у суботу одвязув вода свого або осла від ясел, та веде поїти?
16 And this [woman], who is a daughter of Abraham, whom Satan has bound, lo, [these] eighteen years, ought she not to be loosed from this bond on the sabbath day?
Сю ж дочку Авраамову, що вязав сатана, бач вісїмнайцять років, чи не годилось одзволити од вязила сього в день субітнїй?
17 And as he said these things, all who were opposed to him were ashamed; and all the crowd rejoiced at all the glorious things which were being done by him.
І, як се промовив, засоромились усї противники Його, а всі люде радувались усїм славним, що сталось від Него?
18 And he said, To what is the kingdom of God like? and to what shall I liken it?
Рече ж: Кому подобне царство Боже? й кому уподоблю його?
19 It is like a grain of mustard [seed] which a man took and cast into his garden; and it grew and became a great tree, and the birds of heaven lodged in its branches.
Подобне воно зерну горчицї, що взявши чоловік, кинув у город свій, і виросло воно, й стало дерево велике; й птаство небесне кублилось між гіллєм його.
20 And again he said, To what shall I liken the kingdom of God?
І знов рече: Кому уподоблю царство Боже?
21 It is like leaven, which a woman took and hid in three measures of meal until the whole was leavened.
Подобне воно квасу, що взявши жінка, розчинила у трох мірках борошна, поки вкисне все.
22 And he went through one city and village after another, teaching, and journeying to Jerusalem.
І проходив через городи й села, навчаючи й верстаючи дорогу до Єрусалиму.
23 And one said to him, Sir, [are] such as are to be saved few in number? But he said unto them,
Каже ж один Йому: Господи, чи тих мало, що спасають ся? Він же рече до них:
24 Strive with earnestness to enter in through the narrow door, for many, I say to you, will seek to enter in and will not be able.
Силкуйтесь увійти тісними ворітьми; бо многі, глаголю вам, шукати муть увійти, та й не здолїють.
25 From the time that the master of the house shall have risen up and shall have shut the door, and ye shall begin to stand without and to knock at the door, saying, Lord, open to us; and he answering shall say to you, I know you not whence ye are:
І, як устане господар та зачинить двері, а ви зачнете, стоячи знадвору, стукати в двері, говорячи: Господи, Господи, відчини нам, то озвавшись, скаже вам: Не знаю вас, звідкіля ви;
26 then shall ye begin to say, We have eaten in thy presence and drunk, and thou hast taught in our streets;
тоді станете казати: Ми їли перед Тобою й пили, й по улицях наших навчав єси.
27 and he shall say, I tell you, I do not know you whence ye are; depart from me, all [ye] workers of iniquity.
І скаже: Глаголю вам, що не знаю вас, звідкіля ви: уступіть ся від мене, всї, що робите неправду.
28 There shall be the weeping and the gnashing of teeth, when ye shall see Abraham and Isaac and Jacob and all the prophets in the kingdom of God, but yourselves cast out.
Там буде плач і скреготаннє зубів, як побачите Авраама, та Ісаака, та Якова і всіх пророків у царстві Божому, себе ж вигнаних геть.
29 And they shall come from east and west, and from north and south, and shall lie down at table in the kingdom of God.
І прийдуть од сходу й заходу, і від півночі й полудня, та й сядуть у царстві Божому:
30 And behold, there are last who shall be first, and there are first who shall be last.
І ось є останнї, що будуть перві, й перві, що будуть останні.
31 The same hour certain Pharisees came up, saying to him, Get out, and go hence, for Herod is desirous to kill thee.
Того дня приступили деякі Фарисеї, кажучи Йому: Зійди звідсїля, бо Ірод хоче Тебе вбити.
32 And he said to them, Go, tell that fox, Behold, I cast out demons and accomplish cures to-day and to-morrow, and the third [day] I am perfected;
І рече їм: Ідїть та скажіть лисиці тій: Ось виганяю біси, й сцїлення роблю сьогодні й завтра, а третього дня скінчаю ся.
33 but I must needs walk to-day and to-morrow and the [day] following, for it must not be that a prophet perish out of Jerusalem.
Тільки ж мушу сьогодні і завтра й дальшого дня ходити, бо не можна пророкові загинути осторонь Єрусалиму.
34 Jerusalem, Jerusalem, the [city] that kills the prophets and stones those that are sent unto her, how often would I have gathered thy children together, as a hen her brood under her wings, and ye would not.
Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! скільки раз хотїв я зібрати діти твої, як курка своє гнїздо під крила, й не схотіли.
35 Behold, your house is left unto you; and I say unto you, that ye shall not see me until it come that ye say, Blessed [is] he that comes in the name of [the] Lord.
Оце ж оставляєть ся вам господа ваша пуста; істино ж глаголю вам: Що не побачите мене, доки прийде час, що скажете: Благословен грядущий в імя Господнє.
