John 12
1 Jesus therefore, six days before the passover, came to Bethany, where was the dead [man] Lazarus, whom Jesus raised from among [the] dead.
Тодї Ісус, шостого дня перед пасхою, прийшов у Витанию, де був Лазар, що був умер, котрого воскресив із мертвих.
2 There therefore they made him a supper, and Martha served, but Lazarus was one of those at table with him.
Зробили тодї Йому вечерю там, і Марта послугувала. Лазар же був один із тих, що сидїли за столом.
3 Mary therefore, having taken a pound of ointment of pure nard of great price, anointed the feet of Jesus, and wiped his feet with her hair, and the house was filled with the odour of the ointment.
Мария ж, узявши литру мира нардового, правдивого, предорогого, намастила ноги Ісусу, та. й обтерла волоссєм своїм ноги Його; господа ж повна була духу від мира.
4 One of his disciples therefore, Judas [son] of Simon, Iscariote, who was about to deliver him up, says,
Каже тодї один з учеників Його, Юда Симонів Іскариоцький, що мав Його зрадити.
5 Why was this ointment not sold for three hundred denarii and given to the poor?
Чому мира сього не продано за триста денариїв та не роздано вбогим?
6 But he said this, not that he cared for the poor, but because he was a thief and had the bag, and carried what was put into [it].
Сказав же се не того, що про вбогих дбав, а що злодій був, і скриньку мав, і, що вкидано, носив.
7 Jesus therefore said, Suffer her to have kept this for the day of my preparation for burial;
Рече тодї Ісус: Остав її; на день похорону мого приховала се.
8 for ye have the poor always with you, but me ye have not always.
Вбогих бо маєте всякого часу з собою, мене ж не всякого часу маєте.
9 A great crowd therefore of the Jews knew that he was there; and they came, not because of Jesus only, but also that they might see Lazarus whom he raised from among [the] dead.
Довідалось же багато народу з Жидів, що Він там, і поприходили не задля Ісуса одного, а щоб і Лазаря побачити, котрого воскресив із мертвих.
10 But the chief priests took counsel that they might kill Lazarus also,
Нарадили ся ж архиєреї, щоб і Лазаря вбити;
11 because many of the Jews went away on his account and believed on Jesus.
бо многі через него приходили від Жидів, та й увірували в Ісуса.
12 On the morrow a great crowd who came to the feast, having heard that Jesus is coming into Jerusalem,
Назавтра багато народу, поприходивши на сьвято, почувши, що Ісус ійде в Єрусалим,
13 took branches of palms and went out to meet him, and cried, Hosanna, blessed [is] he that comes in the name of [the] Lord, the King of Israel.
побрали віттє пальмове, та й вийшли назустріч Йому, покликуючи: Осанна! благословен грядущий в імя Господнє, Цар Ізраїлїв!
14 And Jesus, having found a young ass, sat upon it; as it is written,
Знайшовши ж Ісус осля, сїв на него, як написано:
15 Fear not, daughter of Zion: behold, thy King cometh, sitting on an ass's colt.
Не лякайсь, дочко Сионська! ось твій Цар іде, сидячи на молодому ослї.
16 [Now] his disciples knew not these things at the first; but when Jesus was glorified, then they remembered that these things were written of him, and that they had done these things to him.
Сього ж не зрозуміли ученики Його спершу; тільки, як прославивсь Ісус, тодї згадали, що се про Него писано, й що се зробили Йому.
17 The crowd therefore that was with him bore witness because he had called Lazarus out of the tomb, and raised him from among [the] dead.
Сьвідкував же народ, що був із Ним, як Лязаря викликав із гробу й воскресив Його з мертвих.
18 Therefore also the crowd met him because they had heard that he had done this sign.
Тим і зустрів Його народ, бо чув, що Він зробив сю ознаку.
19 The Pharisees therefore said to one another, Ye see that ye profit nothing: behold, the world is gone after him.
Фарисеї ж казали між собою: Бачите, що не вдїєте нїчого? ось увесь сьвіт за Ним пійшов!
20 And there were certain Greeks among those who came up that they might worship in the feast;
Були ж деякі Геленяне між тими, що поприходили, щоб поклонитись у сьвято.
21 these therefore came to Philip, who was of Bethsaida of Galilee, and they asked him saying, Sir, we desire to see Jesus.
Сї ж приступили до Филипа, що був з Витсаїди Галилейської, кажучи: Добродїю, хочемо Ісуса видїти.
22 Philip comes and tells Andrew, [and again] Andrew comes and Philip, and they tell Jesus.
Приходить Филип і каже Андреєві, а знов Андрей та Филип кажуть Ісусові.
23 But Jesus answered them saying, The hour is come that the Son of man should be glorified.
Ісус же відказав їм, говорячи: Прийшла година, щоб прославив ся Син чоловічий.
24 Verily, verily, I say unto you, Except the grain of wheat falling into the ground die, it abides alone; but if it die, it bears much fruit.
Істино, істино глатолю вам: Коли зерно пшеничне, впавши на землю, не вмре, то одно зостаєть ся; коли ж умре, то багато овощу приносить.
25 He that loves his life shall lose it, and he that hates his life in this world shall keep it to life eternal. (aiōnios g166)
Хто любить душу свою, погубить її; а хто ненавидить душу свою в сьвітї сьому, на вічне життє збереже її. (aiōnios g166)
26 If any one serve me, let him follow me; and where I am, there also shall be my servant. [And] if any one serve me, him shall the Father honour.
Коли менї служить хто, нехай іде слїдом за мною; і де я, там і слуга мій буде. І коли хто менї служить, пошанує його Отець.
27 Now is my soul troubled, and what shall I say? Father, save me from this hour. But on account of this have I come to this hour.
Тепер же душа моя стрівожилась, і що мені казати? Отче, спаси мене від години сієї; тільки ж для сього прийшов я на годину сю.
28 Father, glorify thy name. There came therefore a voice out of heaven, I both have glorified and will glorify [it] again.
Отче, прослав імя Твоє! Зійшов тоді голос із неба: І прославив, і знов прославлю.
29 The crowd therefore, which stood [there] and heard [it], said that it had thundered. Others said, An angel has spoken to him.
Народ же, що стояв і чув, казав, що грім загремів. Инші казали: Ангел Йому говорив.
30 Jesus answered and said, Not on my account has this voice come, but on yours.
Озвавсь Ісус і рече: Сей голос роздавсь не ради мене, а ради вас.
31 Now is [the] judgment of this world; now shall the prince of this world be cast out:
Тепер суд сьвіту сьому: тепер князь сьвіту сього проженеть ся геть.
32 and I, if I be lifted up out of the earth, will draw all to me.
І я, як буду піднятий від землї, всїх притягну до себе.
33 But this he said signifying by what death he was about to die.
Се ж глаголав, означуючи, якою смертю має вмерти.
34 The crowd answered him, We have heard out of the law that the Christ abides for ever; and how sayest thou that the Son of man must be lifted up? Who is this, the Son of man? (aiōn g165)
Озвавсь до Него народ: Ми чули з закону, що Христос пробу ває по вік: як же Ти кажеш, що треба угору піднятись Синові чоловічому? Хто се Син чоловічий? (aiōn g165)
35 Jesus therefore said to them, Yet a little while is the light amongst you. Walk while ye have the light, that darkness may not overtake you. And he who walks in the darkness does not know where he goes.
Рече ж їм Ісус: Ще малий час сьвітло з вами. Ходїть, доки сьвітло маєте, щоб темрява вас не захопила; а хто ходить у темряві, не знає, куди йде.
36 While ye have the light, believe in the light, that ye may become sons of light. Jesus said these things, and going away hid himself from them.
Доки сьвігло маєте, віруйте в сьвітло, щоб синами сьвітла стали ся. Се промовив Ісус, і пійшовши, заховавсь од них.
37 But though he had done so many signs before them, they believed not on him,
Хоч стільки ознак зробив перед ними, не увірували в Него,
38 that the word of the prophet Esaias which he said might be fulfilled, Lord, who has believed our report? and to whom has the arm of the Lord been revealed?
щоб слово Ісаїї пророка справдилось, котрий промовив: Господи, хто вірував тому, що чув од нас? і рамя Господнє кому відкрилось?
39 On this account they could not believe, because Esaias said again,
Тим не змогли вірувати, що знов глаголе Ісаїя:
40 He has blinded their eyes and hardened their heart, that they may not see with their eyes, and understand with their heart and be converted, and I should heal them.
Заслїпив очі їх і закаменив серце їх, щоб не бачили очима, нї розуміли серцем, і не обернулись, і я не сцїлив їх.
41 These things said Esaias because he saw his glory and spoke of him.
Се промовив Ісаїя, як видїв славу Його й глаголав про Него.
42 Although indeed from among the rulers also many believed on him, but on account of the Pharisees did not confess [him], that they might not be put out of the synagogue:
Однако ж з князїв многі увірували в Него, та задля Фарисеїв не визнавали, щоб не вилучено їх із школи.
43 for they loved glory from men rather than glory from God.
Любили бо славу чоловічу більш, нїж славу Божу.
44 But Jesus cried and said, He that believes on me, believes not on me, but on him that sent me;
Ісус же покликнув, і рече: Хто вірує в мене, не в мене вірує, а в Пославшого мене.
45 and he that beholds me, beholds him that sent me.
І хто видить мене, видить Пославшого мене.
46 I am come into the world [as] light, that every one that believes on me may not abide in darkness;
Я сьвітлом у сьвіт прийшов, щоб усякий, хто вірує в мене, в темряві не пробував.
47 and if any one hear my words and do not keep [them], I judge him not, for I am not come that I might judge the world, but that I might save the world.
І коли хто слухав слова мої, та й не вірує, я не суджу його; бо я прийшов, не щоб судити сьвіт, а щоб спасти сьвіт.
48 He that rejects me and does not receive my words, has him who judges him: the word which I have spoken, that shall judge him in the last day.
Хто цураєть ся мене, й не приймає словес моїх, має собі суддю: слово, що я глаголав, воно судити ме його останнього дня.
49 For I have not spoken from myself, but the Father who sent me has himself given me commandment what I should say and what I should speak;
Бо я не від себе глаголав, а пославший мене Отець, Він менї заповідь дав, що промовляти і що глаголати.
