Job 34
1 Moreover Elihu answered and said,
І говорив Елі́гу та й сказав:
2 Hear my words, ye wise [men]; and give ear unto me, ye that have knowledge.
„Слухайте, мудрі, слова́ ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене́!
3 For the ear trieth words, as the palate tasteth food.
Бо ухо слова випробо́вує, а піднебі́ння їжу кушту́є.
4 Let us choose for ourselves what is right; let us know among ourselves what is good!
Виберім право собі, між собою пізнаймо, що́ добре.
5 For Job hath said, I am righteous, and God hath taken away my judgment:
Бо Йов говорив: „Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.
6 Should I lie against my right? My wound is incurable without transgression.
Чи буду неправду казати за право своє? Без вини́ небезпечна стріла́ моя“.
7 What man is like Job? he drinketh up scorning like water,
Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузува́ння, як воду,
8 And goeth in company with workers of iniquity, and walketh with wicked men.
і товаришу́є з злочинцями, і ходить з людьми́ беззако́нними?
9 For he hath said, It profiteth not a man if he delight himself in God.
Бо він каже: „Нема люди́ні ко́ристи, коли її Бог уподо́бає“.
10 Therefore hearken unto me, ye men of understanding: Far be wickedness from God, and wrong from the Almighty!
Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!
11 For a man's work will he render to him, and cause every one to find according to [his] way.
Бо за чином люди́ни Він їй надолу́жить, і згідно з своє́ю дорогою зна́йде люди́на запла́ту!
12 Yea, surely, God acteth not wickedly, and the Almighty perverteth not judgment.
Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює пра́ва.
13 Who hath entrusted to him the earth? and who hath disposed the whole world?
Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселе́нну поклав?
14 If he only thought of himself, [and] gathered unto him his spirit and his breath,
Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій по́дих до Себе забра́в, —
15 All flesh would expire together, and man would return to the dust.
всяке тіло поги́нуло б вмить, а люди́на поверну́лася б на по́рох!
16 If now [thou hast] understanding, hear this: give ear to the voice of my words!
Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:
17 Should he that hateth right indeed govern? and wilt thou condemn the All-just?
Хіба стри́мувати може нена́висник право? І хіба́ осудити ти зможеш Всеправедного?
18 Shall one say to a king, Belial? to nobles, Wicked?
Хіба можна сказати царе́ві: „Негідний“, а вельможним: „Безбожний“?
19 [How then to him] that accepteth not the persons of princes, nor regardeth the rich man more than the poor? for they are all the work of his hands.
Таж Він не звертає уваги на зве́рхників, і не вирі́знює мо́жного перед убогим, бо всі вони — чин Його рук,
20 In a moment they die, even at midnight the people are convulsed and pass away; and the strong are taken away without hand.
за хвилину вони помирають, опі́вночі. Доторкне́ться Він мо́жних — і гинуть вони, сильний усу́нений буде рукою не лю́дською.
21 For his eyes are upon the ways of man, and he seeth all his steps.
Бо очі Його на дорогах люди́ни, і Він бачить всі кро́ки її, —
22 There is no darkness, nor shadow of death, where the workers of iniquity may hide themselves.
немає темно́ти, немає і те́мряви, де б злочинці схова́лись.
23 For he doth not long consider a man, to bring him before God in judgment.
Бо люди́ні Він не призначає озна́чений час, щоб ходила до Бога на суд.
24 He breaketh in pieces mighty men without inquiry, and setteth others in their stead;
Він сильних ламає без до́сліду, і ставить на місце їх інших.
25 Since he knoweth their actions; and he overthroweth [them] in the night, and they are crushed.
Бож знає Він їхні діла́, — обе́рне вночі — і поча́влені будуть!
26 He striketh them as wicked men in the open sight of others,
Як несправедливих ура́зить Він їх, на видному місці,
27 Because they have turned back from him, and would consider none of his ways;
за те, що вони відступи́ли від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,
28 So that they cause the cry of the poor to come unto him, and he heareth the cry of the afflicted.
щоб зойк сірома́хи спрова́дити до Нього, бо Він чує блага́ння пригнічених.
29 When he giveth quietness, who then will disturb? and when he hideth [his] face, who shall behold him? and this towards a nation, or towards a man alike;
Коли Він заспоко́їть, то хто винува́тити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над наро́дом, і над люди́ною ра́зом,
30 That the ungodly man reign not, that the people be not ensnared.
щоб не панував чоловік нечести́вий із тих, що правлять за па́стку народові.
31 For hath he said unto God, I bear [chastisement], I will not offend;
Бо Богові треба отак говорити: „Несу я заслужене, — злого робити не буду!
32 What I see not, teach thou me; if I have done wrong, I will do so no more?
Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не бу́ду чинити!“
33 Shall he recompense according to thy mind? for thou hast refused [his judgment]; for thou so choosest, and not I; speak then what thou knowest.
Чи на думку твою надолу́жить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!
34 Men of understanding will say to me, and a wise man who heareth me:
Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:
35 Job hath spoken without knowledge, and his words were not with intelligence.
„Йов говорить немудро, а слова́ його без розуміння.
36 Would that Job may be tried unto the end, because of [his] answers after the manner of evil men!
О, коли б Йов дослі́джений був аж навіки за відповіді, як злі люди,
37 For he addeth rebellion unto his sin, he clappeth [his hands] among us, and multiplieth his words against God.
бо він додає до свойого гріха́ ще провину, — між нами він пле́ще в долоні та мно́жить на Бога промови свої“.
