Job 31
1 I made a covenant with mine eyes; and how should I fix my regard upon a maid?
Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?
2 For what would have been [my] portion of God from above, and what the heritage of the Almighty from on high?
І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?
3 Is not calamity for the unrighteous? and misfortune for the workers of iniquity?
Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?
4 Doth not he see my ways, and number all my steps?
Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?
5 If I have walked with falsehood, and my foot hath hasted to deceit,
Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —
6 (Let me be weighed in an even balance, and God will take knowledge of my blamelessness; )
то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!
7 If my step have turned out of the way, and my heart followed mine eyes, and if any blot cleaveth to my hands;
Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —
8 Let me sow, and another eat; and let mine offspring be rooted out.
то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!
9 If my heart have been enticed unto a woman, so that I laid wait at my neighbour's door,
Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,
10 Let my wife grind for another, and let others bow down upon her.
то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!
11 For this is an infamy; yea, it is an iniquity [to be judged by] the judges:
Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,
12 For it is a fire that consumeth to destruction, and would root out all mine increase.
бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!
13 If I have despised the cause of my bondman or of my bondmaid, when they contended with me,
Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,
14 What then should I do when God riseth up? and if he visited, what should I answer him?
то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?
15 Did not he that made me in the womb make him? and did not One fashion us in the womb?
Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?
16 If I have withheld the poor from [their] desire, or caused the eyes of the widow to fail;
Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?
17 Or have eaten my morsel alone, so that the fatherless ate not thereof,
Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?
18 (For from my youth he grew up with me as with a father, and I have guided the [widow] from my mother's womb; )
Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!
19 If I have seen any perishing for want of clothing, or any needy without covering;
Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —
20 If his loins have not blessed me, and if he were not warmed with the fleece of my lambs;
чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?
21 If I have lifted up my hand against an orphan, because I saw my help in the gate:
Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —
22 [Then] let my shoulder fall from the shoulder-blade, and mine arm be broken from the bone!
хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!
23 For calamity from God was a terror to me, and by reason of his excellency I was powerless.
Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.
24 If I have made gold my hope, or said to the fine gold, My confidence!
Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?
25 If I rejoiced because my wealth was great, and because my hand had gotten much;
Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
26 If I beheld the sun when it shone, or the moon walking in brightness,
Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,
27 And my heart have been secretly enticed, so that my mouth kissed my hand:
то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —
28 This also would be an iniquity for the judge, for I should have denied the God who is above.
це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
29 If I rejoiced at the destruction of him that hated me, and exulted when evil befell him;
Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?
30 (Neither have I suffered my mouth to sin by asking his life with a curse; )
Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.
31 If the men of my tent said not, Who shall find one that hath not been satisfied with his meat? —
Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“
32 The stranger did not lodge without; I opened my doors to the pathway.
Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.
33 If I covered my transgressions as Adam, by hiding mine iniquity in my bosom,
Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?
34 Because I feared the great multitude, and the contempt of families terrified me, so that I kept silence, and went not out of the door, ...
Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.
35 Oh that I had one to hear me! Behold my signature: let the Almighty answer me! And let mine opponent write an accusation!
О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.
36 Would I not take it upon my shoulder? I would bind it on to me [as] a crown;
Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?
37 I would declare unto him the number of my steps; as a prince would I come near to him.
Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.
38 If my land cry out against me, and its furrows weep together;
Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,
39 If I have eaten the fruits thereof without money, and have tormented to death the souls of its owners:
якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —
40 Let thistles grow instead of wheat, and tares instead of barley. The words of Job are ended.
то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.
