Job 27
1 And Job continued his parable and said,
І Йов далі вів мову свою та й казав:
2 [As] God liveth, who hath taken away my right, and the Almighty, who hath embittered my soul,
„ Як живий Бог, — відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогу́тній,
3 All the while my breath is in me, and the spirit of God is in my nostrils,
і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ні́здрях моїх, —
4 My lips shall not speak unrighteousness, nor my tongue utter deceit!
неправди уста́ мої не говори́тимуть, а язик мій не скаже ома́ни!
5 Be it far from me that I should justify you; till I die I will not remove my blamelessness from me.
Борони мене, Боже, призна́ти вас за справедливих! Доки я не помру́, своєї невинности я не відкину від себе, —
6 My righteousness I hold fast, and will not let it go: my heart reproacheth [me] not one of my days.
за свою справедливість тримаюся міцно, — й її не пущу́, моє серце не буде ганьби́ти ні о́дного з днів моїх, —
7 Let mine enemy be as the wicked, and he that riseth up against me as the unrighteous.
нехай буде мій ворог — немов той безбожник, а хто повстає проти мене — як кривдник!
8 For what is the hope of the ungodly, when [God] cutteth him off, when God taketh away his soul?
Яка ж бо наді́я лукавому, коли відірве́, коли ві́зьме Бог душу його?
9 Will God hear his cry when distress cometh upon him?
Чи Бог ви́слухає його крик, коли при́йде на нього нещастя?
10 Doth he delight himself in the Almighty? will he at all times call upon God?
Чи буде втіша́тися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного ча́су?
11 I will teach you concerning the hand of God; what is with the Almighty will I not conceal.
Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього — я не сховаю, —
12 Behold, ye yourselves have all seen [it]; and why are ye thus altogether vain?
таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісені́тниці пле́щете?
13 This is the portion of the wicked man with God, and the heritage of the violent, which they receive from the Almighty: —
Така доля люди́ни безбожної, це спа́дщина насильників, що отри́мають від Всемогутнього:
14 If his children be multiplied, it is for the sword, and his offspring shall not be satisfied with bread;
Як розмно́жаться діти його — то хіба для меча, а наща́дки його не наси́тяться хлібом!
15 Those that remain of him shall be buried by death, and his widows shall not weep.
Позосталих по нім морови́ця сховає, і вдовиці його не заплачуть...
16 Though he heap up silver as the dust, and prepare clothing as the clay;
Якщо накопи́чить він срібла, немо́в того по́роху, і наготу́є одежі, як глини,
17 He may prepare it, but the just shall put it on; and the innocent shall divide the silver.
то він наготу́є, а праведний вдягне, а срі́бло невинний поділить.
18 He buildeth his house as the moth, and as a booth that a keeper maketh.
Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня́,
19 He lieth down rich, but will do so no more; he openeth his eyes, and he is not.
він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє — й немає його.
20 Terrors overtake him like waters; a whirlwind stealeth him away in the night.
Страхі́ття дося́гнуть його, мов вода, вночі буря укра́де його,
21 The east wind carrieth him away and he is gone; and as a storm it hurleth him out of his place.
східній вітер його понесе́ — і мине́ться, і бурею схо́пить його з його місця...
22 And [God] shall cast upon him and not spare: he would fain flee out of his hand.
Оце все Він кине на нього, — і не змилосе́рдиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!
23 [Men] shall clap their hands at him, and shall hiss him out of his place.
Своїми доло́нями спле́сне над ним, і сви́сне над ним з свого місця.
