Job 24
1 Why are not times treasured up with the Almighty? why do not they that know him see his days?
Для чо́го часи́ не заховані від Всемогу́тнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!
2 They remove the landmarks; they violently take away the flocks and pasture them;
Пересо́вують ме́жі безбожні, стадо грабують вони та пасу́ть,
3 They drive away the ass of the fatherless, they take the widow's ox for a pledge;
займають осла в сироти́ни, беруть у заста́ву вола від удовиць.
4 They turn the needy out of the way: the afflicted of the land all hide themselves.
вони бідних з дороги спиха́ють, разом мусять ховатися збі́джені кра́ю.
5 Lo, [as] wild asses in the desert, they go forth to their work, seeking early for the prey: the wilderness [yieldeth] them food for [their] children.
Тож вони, бідарі́, немов дикі осли на пустині, вихо́дять на працю свою, здобичі шукаючи, — степ йому хліба дає для дітей.
6 They reap in the field the fodder thereof, and they gather the vintage of the wicked;
На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,
7 They pass the night naked without clothing, and have no covering in the cold;
на́го ночують вони, без одежі, і не мають вкриття́ собі в холоді,
8 They are wet with the showers of the mountains, and for want of a shelter embrace the rock...
мокнуть від зливи гірсько́ї, а засло́ни не маючи, скелю вони обіймають.
9 They pluck the fatherless from the breast, and take a pledge of the poor:
Сироту́ відривають від перс, і в заста́ву беруть від убогого.
10 These go naked without clothing, and, hungry, they bear the sheaf;
Ходять на́го вони, без вбрання́, і голодними носять снопи́.
11 They press out oil within their walls, they tread their winepresses, and suffer thirst.
Хоч між му́рами їхніми ро́блять оливу, то́пчуть чави́ла, — та прагнуть вони!
12 Men groan from out of the city, and the soul of the wounded crieth out; and God imputeth not the impiety.
Стогнуть люди із міста, і кричить душа вби́ваних, а Бог на це зло не зверта́є уваги.
13 There are those that rebel against the light; they know not the ways thereof, nor abide in the paths thereof.
Вони проти світла бунту́ють, не знають дорі́г Його, і на сте́жках Його не сидять.
14 The murderer riseth with the light, killeth the afflicted and needy, and in the night is as a thief.
На світа́нку встає душогу́б, замордо́вує бідного та злидаря́, а ніч він прово́дить, як зло́дій.
15 And the eye of the adulterer waiteth for the twilight, saying, No eye shall see me; and he putteth a covering on [his] face.
А перелю́бника око чекає смерка́ння, говорячи: „Не побачить мене жодне око!“і засло́ну кладе на обличчя.
16 In the dark they dig through houses; by day they shut themselves in; they know not the light:
Підко́пуються під доми́ в темноті́, замика́ються вдень, світла не знають вони,
17 For the morning is to them all [as] the shadow of death; for they are familiar with the terrors of the shadow of death.
бо ра́нок для них усіх ра́зом — то те́мрява, і знають вони жахи те́мряви.
18 He is swift on the face of the waters; their portion is cursed on the earth: he turneth not unto the way of the vineyards.
Такий легкий він на пове́рхні води, на землі їхня частка прокля́та, — не ве́рнеться він на дорогу садів-виноградів.
Як посу́ха та спе́ка їдять сніжну во́ду, так шео́л поїсть грі́шників! (Sheol h7585)
20 The womb forgetteth him; the worm feedeth sweetly on him: he shall be no more remembered; and unrighteousness is broken as a tree, —
Забуде його лоно матері, буде жерти черва́ його, мов солодо́щі, більше не буде він зга́дуваний, — і безбожник поламаний буде, мов де́рево!
21 He that despoileth the barren that beareth not, and doeth not good to the widow:
Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра́.
22 He draweth also the mighty with his power; he riseth up, and no [man] is sure of life.
А міццю своєю він тягне могутніх, — коли він встає, то ніхто вже не певний свойо́го життя!
23 [God] setteth him in safety, and he resteth thereon; but his eyes are upon their ways.
Бог дає йому все на безпе́ку, і на те він спира́ється, та очі Його бачать їхні доро́ги:
24 They are exalted for a little, and are no more; they are laid low; like all [other] are they gathered, and are cut off as the tops of the ears of corn.
піді́ймуться трохи — й не має вже їх, бо понижені. Як усе, вони гинуть, — і зрі́зуються, немов та колоско́ва голо́вка.
25 If it be not so now, who will make me a liar, and make my speech nothing worth?
Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомо́вцем, а слово моє на марно́ту обе́рне?“
