Job 23
1 And Job answered and said,
А Йов відповів та й сказав:
2 Even to-day is my complaint bitter: my stroke is heavier than my groaning.
„Моя мова й сьогодні гірка́, — тяжче стражда́ння моє за стогна́ння мої.
3 Oh that I knew where I might find him, that I might come to his seat!
О, якби то я знав, де Його я знайду́, то прийшов би до місця Його пробува́ння!
4 I would order the cause before him, and fill my mouth with arguments;
Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я напо́внив би до́водами, —
5 I would know the words he would answer me, and understand what he would say unto me.
розізнав би слова́, що́ мені відповість, і я зрозумів би, що́ скаже мені.
6 Would he plead against me with [his] great power? Nay; but he would give heed unto me.
Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, — тільки б увагу звернув Він на мене!
7 There would an upright man reason with him; and I should be delivered for ever from my judge.
Справедливий судився б там з Ним, я ж наза́вжди б звільни́всь від свойого Судді.
8 Lo, I go forward, but he is not there; and backward, but I do not perceive him;
Та піду́ я на схід — і немає Його, а на за́хід удамся — Його не побачу,
9 On the left hand, where he doth work, but I behold [him] not; he hideth himself on the right hand, and I see [him] not.
на півно́чі шукаю Його — й не вхоплю́, збо́чу на пі́вдень — і не добача́ю.
10 But he knoweth the way that I take; he trieth me, I shall come forth as gold.
А Він знає дорогу, яка при мені, — хай би ви́пробував Він мене, — мов те золото, вийду!
11 My foot hath held to his steps; his way have I kept, and not turned aside.
Трималась нога моя коло стопи́ Його, доро́ги Його я держа́вся й не збо́чив.
12 Neither have I gone back from the commandment of his lips; I have laid up the words of his mouth more than the purpose of my own heart.
Я не відступався від за́повідей Його губ, над уста́ву свою я ховав слова уст Його.
13 But he is in one [mind], and who can turn him? And what his soul desireth, that will he do.
Але Він при одно́му, — й хто заве́рне Його? Як чого зажадає душа Його, — те Він учинить:
14 For he will perform [what] is appointed for me; and many such things are with him.
бо Він ви́конає, що́ про мене призна́чив, і в Нього багато такого, як це!
15 Therefore am I troubled at his presence; I consider, and I am afraid of him.
Тому перед обличчям Його я тремчу́, розважаю — й жахаюсь Його.
16 For God hath made my heart soft, and the Almighty troubleth me;
А Бог пом'якши́в моє серце, і Всемогутній мене настраши́в,
17 Because I was not cut off before the darkness, neither hath he hidden the gloom from me.
бо не знищений я від темно́ти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!
