Job 22
1 And Eliphaz the Temanite answered and said,
І заговорив теманянин Еліфа́з та й сказав:
2 Can a man be profitable to God? surely it is unto himself that the wise man is profitable.
„Чи для Бога люди́на кори́сна? Бо мудрий кори́сний самому собі!
3 Is it any pleasure to the Almighty if thou art righteous? And is it gain [to him] that thou makest thy ways perfect?
Хіба Всемогу́тній бажає, щоб ти ніби праведним був? І що за ко́ристь Йому, як дороги свої ти вважаєш невинними сам?
4 Will he reason with thee for fear of thee? Will he enter with thee into judgment?
Чи Він буде карати, тебе боячи́сь, і чи пі́де з тобою на суд?
5 Is not thy wickedness great? and thine iniquities without end?
Хіба твоє зло не велике? Таж твоїм беззако́нням немає кінця!
6 For thou hast taken a pledge of thy brother for nought, and stripped off the clothing of the naked.
Таж з братів своїх брав ти заста́ву даремно, а з наго́го одежу стягав!
7 Thou hast not given water to the fainting to drink, and thou hast withholden bread from the hungry.
Не поїв ти водою знемо́женого, і від голодного стримував хліб.
8 But the powerful man, he had the land; and the man of high rank dwelt in it.
А си́льна люди́на — то їй оцей край, і поче́сний у ньому сидітиме.
9 Widows hast thou sent empty away, and the arms of the fatherless have been broken.
Ти напо́рожньо вдів відсилав, і сирі́тські раме́на гноби́лись, —
10 Therefore snares are round about thee, and sudden fear troubleth thee;
тому па́стки тебе оточи́ли, і жахає тебе наглий страх,
11 Or darkness, that thou canst not see, and floods of waters cover thee.
твоє світло стемні́ло, нічого не бачиш, і велика вода закриває тебе.
12 Is not God in the height of the heavens? And behold the summit of the stars: how exalted are they!
Чи ж Бог не високий, як небо? Та на зо́рі уго́ру поглянь, які стали високі вони!
13 And thou sayest, What doth God know? will he judge through the dark cloud?
А ти кажеш: „Що ві́дає Бог? Чи судитиме Він через млу?
14 Thick clouds are a covering to him, that he seeth not; and he walketh on the vault of the heavens.
Хмари — завіса Йому, й Він не бачить, і ходить по кру́зі небесному“.
15 Dost thou mark the ancient path which wicked men have trodden?
Чи ти будеш триматись дороги відвічної, що нею ступа́ли безбожні,
16 Who were carried off before the time, whose foundation was overflowed with a flood;
що невча́сно були вони згу́блені, що річка розлита, підвалина їх,
17 Who said unto God, Depart from us! and what could the Almighty do to them?
що до Бога казали вони: „Відступися від нас!“та: „Що́ зробить для нас Всемогутній?“
18 Yet he filled their houses with good. But the counsel of the wicked is far from me.
А Він доми їхні напо́внив добром! Але віддалилась від мене порада безбожних!
19 The righteous see it, and are glad; and the innocent laugh them to scorn:
Справедливі це бачать та ті́шаться, і насміхається з нього невинний:
20 Is not he who rose against us destroyed, and doth not the fire consume his residue?
„Справді ви́гублений наш противник, а останок їх ви́жер огонь!“
21 Reconcile thyself now with him, and be at peace: thereby good shall come unto thee.
Заприязни́ся із Ним, та й май спо́кій, — цим при́йде на тебе добро́.
22 Receive, I pray thee, instruction from his mouth, and lay up his words in thy heart.
Зако́на візьми з Його уст, а слова Його в серце своє поклади.
23 If thou return to the Almighty, thou shalt be built up. If thou remove unrighteousness far from thy tents,
Якщо ве́рнешся до Всемогутнього, — будеш збудо́ваний, і віддали́ш беззаконня з наметів своїх.
24 And put the precious ore with the dust, and [the gold of] Ophir among the stones of the torrents,
І викинь до по́роху золото, і мов камінь з потоку офі́рське те золото, —
25 Then the Almighty will be thy precious ore, and silver heaped up unto thee;
і буде тобі Всемогу́тній за золото та за срі́бло блискуче тобі!
26 Yea, then shalt thou delight thyself in the Almighty, and shalt lift up thy face unto God:
Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога піді́ймеш обличчя своє, —
27 Thou shalt make thy prayer unto him, and he will hear thee, and thou shalt pay thy vows;
будеш благати Його — й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолу́жиш.
28 And thou shalt decree a thing, and it shall be established unto thee; and light shall shine upon thy ways.
А що́ постано́виш, то ви́повниться те тобі, й на дорогах твоїх буде ся́яти світло.
29 When they are made low, then thou shalt say, Rise up! and he shall save him that is of downcast eyes.
Бо знижує Він спину пи́шного, хто ж смиренний, тому помагає.
30 [Even] him that is not innocent shall he deliver; yea, he shall be delivered by the pureness of thy hands.
Рятує Він і небезви́нного, і той чистото́ю твоїх рук урято́ваний буде“.
