Job 21
1 And Job answered and said,
А Йов відповів та й сказав:
2 Hear attentively my speech, and let this replace your consolations.
„Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
3 Suffer me and I will speak; and after I have spoken, mock on!
Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
4 As for me, is my complaint to a man? or wherefore should not my spirit be impatient?
Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
5 Mark me, and be astonished, and lay the hand upon the mouth.
Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
6 Even when I think [thereon], I am affrighted, and trembling taketh hold of my flesh.
І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
7 Wherefore do the wicked live, grow old, yea, become mighty in power?
Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
8 Their seed is established with them in their sight, and their offspring before their eyes.
Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
9 Their houses are safe from fear, neither is the rod of God upon them.
Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
10 Their bull gendereth, and faileth not; their cow calveth, and casteth not her calf.
Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
11 They send forth their little ones like a flock, and their children dance.
Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
12 They shout to the tambour and harp, and rejoice at the sound of the pipe.
Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
Провадять в добрі свої дні, і сходять в споко́ї в шео́л. (Sheol h7585)
14 And they say unto God, Depart from us, for we desire not the knowledge of thy ways!
А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
15 What is the Almighty that we should serve him? and what are we profited if we pray unto him?
Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
16 Behold, their prosperity is not in their hand. The counsel of the wicked be far from me!
Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
17 How often is the lamp of the wicked put out, and cometh their calamity upon them? Doth he distribute sorrows [to them] in his anger?
Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
18 Do they become as stubble before the wind, and as chaff that the storm carrieth away?
Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
19 God layeth up [the punishment of] his iniquity for his children; he rewardeth him, and he shall know [it]:
„Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
20 His eyes shall see his destruction, and he shall drink of the fury of the Almighty.
Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
21 For what pleasure should he have in his house after him, when the number of his months is cut off?
Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
22 Can any teach God knowledge? And he it is that judgeth those that are high.
Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
23 One dieth in his full strength, being wholly at ease and quiet;
Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
24 His sides are full of fat, and the marrow of his bones is moistened;
діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
25 And another dieth in bitterness of soul, and hath not tasted good:
А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
26 Together they lie down in the dust, and the worms cover them.
та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
27 Lo, I know your thoughts, and the devices ye wrongfully imagine against me.
Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
28 For ye say, Where is the house of the noble? and where the tent of the dwellings of the wicked?
Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
29 Have ye not asked the wayfarers? and do ye not regard their tokens:
Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
30 That the wicked is reserved for the day of calamity? They are led forth to the day of wrath.
що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
31 Who shall declare his way to his face? and who shall repay him what he hath done?
Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
32 Yet is he carried to the graves, and watch is kept over the tomb.
І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
33 The clods of the valley are sweet unto him; and every man followeth suit after him, as there were innumerable before him.
Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
34 How then comfort ye me in vain? Your answers remain perfidious.
І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
