Job 17
1 My breath is corrupt, my days are extinct, the graves are mine.
Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!
2 Are there not mockers around me? and doth [not] mine eye abide in their provocation?
Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.
3 Lay down now [a pledge], be thou surety for me with thyself: who is he that striketh hands with me?
Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам, — хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?
4 For thou hast hidden their heart from understanding; therefore thou wilt not exalt [them].
Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.
5 He that betrayeth friends for a prey — even the eyes of his children shall fail.
Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,
6 And he hath made me a proverb of the peoples; and I am become one to be spit on in the face.
Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.
7 And mine eye is dim by reason of grief, and all my members are as a shadow.
З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...
8 Upright men [shall be] astonished at this, and the innocent shall be stirred up against the ungodly;
Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.
9 But the righteous shall hold on his way, and he that hath clean hands shall increase in strength.
І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.
10 But as for you all, pray come on again; and I shall not find one wise man among you.
Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.
11 My days are past, my purposes are broken off, the cherished thoughts of my heart.
Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —
12 They change the night into day; the light [they imagine] near in presence of the darkness.
вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!
Якщо сподіва́юсь, то тільки шео́лу, як дому свого, в темноті постелю́ своє ло́же. (Sheol h7585)
14 I cry to the grave, Thou art my father! to the worm, My mother, and my sister!
До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“
15 And where is then my hope? yea, my hope, who shall see it?
Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?
