Hebrews 3
1 Wherefore, holy brethren, partakers of [the] heavenly calling, consider the Apostle and High Priest of our confession, Jesus,
Тим же, браттє сьвяте, поклику небесного спільники, вважайте на Посланика і Сьвятителя визнання нашого, на Христа Ісуса.
2 who is faithful to him that has constituted him, as Moses also in all his house.
Вірен Він Тому, хто настановив Його, як і Мойсей у всьому домі Його:
3 For he has been counted worthy of greater glory than Moses, by how much he that has built it has more honour than the house.
більшої бо слави Сей над Мойсея сподобив ся, скільки більшу честь мав, нїж будинок, той, хто вбудував його.
4 For every house is built by some one; but he who has built all things [is] God.
Всякий бо будинок будує хтось, а хто все збудував, се Бог.
5 And Moses indeed [was] faithful in all his house, as a ministering servant, for a testimony of the things to be spoken after;
І Мойсей же вірен у всьому домі Його, яко слуга, на сьвідченнє тому, що мало глаголатись;
6 but Christ, as Son over his house, whose house are we, if indeed we hold fast the boldness and the boast of hope firm to the end.
Христос же, яко Син, в домі Його, котрого дім ми, коли свободу і похвалу надїї аж до кінця твердо держати мем.
7 Wherefore, even as says the Holy Spirit, To-day if ye will hear his voice,
Тим же (яко ж глаголе Дух сьвятий): Сьогоднї, як голос мій почуєте,
8 harden not your hearts, as in the provocation, in the day of temptation in the wilderness;
не закаменяйте сердець ваших, як в прогнїванню, в день спокуси в пу-стинї,
9 where your fathers tempted [me], by proving [me], and saw my works forty years.
де спокутували мене батьки ваші, досьвідчались про мене, й виділи дїла мої сорок років.
10 Wherefore I was wroth with this generation, and said, They always err in heart; and they have not known my ways;
За се прогнівивсь я на рід той і сказав: Завсїди заблуджують серцем, і не пізнали вони доріг моїх;
11 so I swore in my wrath, If they shall enter into my rest.
так що поклявсь я в гнїві моїм: Чи (коли) ввійдуть вони в відпочинок мій.
12 See, brethren, lest there be in any one of you a wicked heart of unbelief, in turning away from [the] living God.
Остерегайтесь, браттє, щоб не було в кого з вас серце лукаве і невірне, та не відступило від Бога живого.
13 But encourage yourselves each day, as long as it is called To-day, that none of you be hardened by the deceitfulness of sin.
А вговорюйте один одного щодня, доки сьогоднї зоветь ся, щоб не став которий з вас запеклим через підступ гріха.
14 For we are become companions of the Christ if indeed we hold the beginning of the assurance firm to the end;
Бо ми стали ся спільниками Христовими, коли тільки початок істнування до кінця твердо додержимо.
15 in that it is said, To-day if ye will hear his voice, do not harden your hearts, as in the provocation;
Коли (нам) глаголеть ся: "Сьогоднї, коли почуєте голос Його, не закаменяйте сердець ваших, як у прогнїванню".
16 (for who was it, who, having heard, provoked? but [was it] not all who came out of Egypt by Moses?
Деякі бо, чувши, прогнівали (Бога), тільки ж не всї, що вийшли з Єгипту з Мойсейом.
17 And with whom was he wroth forty years? [Was it] not with those who had sinned, whose carcases fell in the wilderness?
На кого ж Він гнівив ся сорок років? Чи не на тих, що грішили, котрих кости полягли в пустинї?
18 And to whom sware he that they should not enter into his rest, but to those who had not hearkened to the word?
Кому ж Він кляв ся, що не ввійдуть у впокій Його, коли не неслухняним?
19 And we see that they could not enter in on account of unbelief; )
І бачимо, що не змогли ввійти за невірство.
