Ecclesiastes 1
1 The words of the Preacher, the son of David, king in Jerusalem.
Книга Пропові́дника, сина Давидового, царя в Єрусалимі.
2 Vanity of vanities, saith the Preacher, vanity of vanities! all is vanity.
Наймарні́ша марно́та, сказав Пропові́дник, наймарні́ша марно́та, — марно́та усе!
3 What profit hath man of all his labour wherewith he laboureth under the sun?
Яка ко́ристь люди́ні в усім її тру́ді, який вона робить під сонцем?
4 [One] generation passeth away, and [another] generation cometh, but the earth standeth for ever.
Поколі́ння відхо́дить, й поколі́ння приходить, а земля вікові́чно стоїть!
5 The sun also riseth, and the sun goeth down, and hasteth to its place where it ariseth.
І со́нечко схо́дить, і сонце заходить, і поспішає до місця свого́, де схо́дить воно.
6 The wind goeth towards the south, and turneth about towards the north: it turneth about continually, and the wind returneth again to its circuits.
Віє вітер на пі́вдень, і на північ верта́ється, кру́титься, крутиться він та й іде, і на круг свій верта́ється вітер.
7 All the rivers run into the sea, yet the sea is not full: unto the place whither the rivers go, thither they go again.
Всі пото́ки до моря пливуть, але море — воно не напо́внюється: до місця, ізві́дки пливуть, ті потоки вони поверта́ються, щоб зно́ву плисти́!
8 All things are full of toil; none can express it. The eye is not satisfied with seeing, nor the ear filled with hearing.
Повні тру́ду всі ре́чі, — люди́на сказати всього́ не потра́пить! Не наси́титься ба́ченням око, і не напо́вниться слу́ханням ухо.
9 That which hath been is that which shall be; and that which hath been done is that which will be done: and there is nothing new under the sun.
Що було́, воно й бу́де, і що робилося, бу́де робитись воно, — і немає нічо́го ново́го під сонцем!
10 Is there a thing whereof it may be said, See, this is new? It hath been already in the ages which were before us.
Буває таке, що про нього говорять: „Дивись, — це нове́!“Та воно вже було́ від вікі́в, що були́ перед нами!
11 There is no remembrance of former things; neither shall there be remembrance of things that are to come with those who shall live afterwards.
Нема згадки про перше, а тако́ж про насту́пне, що бу́де, — про них згадки не бу́де між тими, що бу́дуть пото́му.
12 I, the Preacher, was king over Israel in Jerusalem.
Я, Проповідник, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.
13 And I applied my heart to seek and search out by wisdom concerning all that is done under the heavens: this grievous occupation hath God given to the children of men to weary themselves therewith.
І поклав я на серце своє, щоб шукати й дослі́джувати мудрістю все, що робилось під небом. Це праця тяжка́, яку дав Бог для лю́дських синів, щоб мозо́литись нею.
14 I have seen all the works that are done under the sun, and behold, all is vanity and pursuit of the wind.
Я бачив усі справи, що чини́лись під сонцем: й ось усе це — марно́та та ло́влення вітру!
15 That which is crooked cannot be made straight; and that which is wanting cannot be numbered.
Покри́вленого не напра́виш, а неісну́ючого не полі́чиш!
16 I communed with mine own heart, saying, Lo, I have become great and have acquired wisdom more than all they that have been before me over Jerusalem; and my heart hath seen much of wisdom and knowledge.
Говорив я був з серцем своїм та казав: Ось я велику премудрість набув, Найбільшу за всіх, що до ме́не над Єрусалимом були́. І бачило серце моє всяку мудрість і знання.
17 And I applied my heart to the knowledge of wisdom, and to the knowledge of madness and folly: I perceived that this also is a striving after the wind.
І поклав я на серце своє, щоб пізнати премудрість, і пізнати безу́мство й глупо́ту, — і збагну́в я, що й це все — то ло́влення вітру!
18 For in much wisdom is much vexation, and he that increaseth knowledge increaseth sorrow.
Бо при мно́гості мудрости мно́житься й кло́піт, хто ж пізна́ння побільшує, той побільшує й біль!
