Ecclesiastes 10
1 Dead flies cause the ointment of the apothecary to stink [and] ferment; [so] a little folly is weightier than wisdom [and] honour.
Мертві мухи псують та зашумовують оливу мирова́рника, — так трохи глупо́ти псує мудрість та славу.
2 The heart of a wise [man] is at his right hand; but a fool's heart at his left.
Серце мудрого тягне право́руч, а серце безумного — ліво́руч.
3 Yea also, when he that is a fool walketh by the way, his sense faileth [him], and he saith to every one [that] he is a fool.
Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний.
4 If the spirit of the ruler rise up against thee, leave not thy place; for quietness pacifieth great offences.
Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, — бо лагі́дність доводить до про́щення навіть великих провин.
5 There is an evil that I have seen under the sun, as an error [that] proceedeth from the ruler:
Є зло, що я бачив під сонцем, мов по́милка, що повстає від володаря:
6 folly is set in great dignities, but the rich sit in a low place.
на великих висо́тах глупо́та буває поста́влена, а багаті сидять у низині́!
7 I have seen servants upon horses, and princes walking as servants upon the earth.
Я бачив на ко́нях рабів, князі́ ж пішки ходили, немов ті раби.
8 He that diggeth a pit falleth into it; and whoso breaketh down a hedge, a serpent biteth him.
Хто яму копає, той в неї впаде́, а хто валить мура, того га́дина вкусить.
9 Whoso removeth stones is hurt therewith; he that cleaveth wood is endangered thereby.
Хто зно́сить камі́ння, пора́ниться ним; хто дро́ва рубає, загро́жений ними.
10 If the iron be blunt, and one do not whet the edge, then must he apply more strength; but wisdom is profitable to give success.
Як залізо ступіє, й хтось ле́за не ви́гострить, той мусить напру́жити свою силу, — та мудрість зара́дить йому!
11 If the serpent bite before enchantment, then the charmer hath no advantage.
Коли вкусить гадюка перед закля́ттям, тоді ворожби́т не потрібний.
12 The words of a wise man's mouth are gracious; but the lips of a fool swallow up himself.
Слова́ з уст премудрого — милість, а губи безумного нищать його:
13 The beginning of the words of his mouth is folly; and the end of his talk is mischievous madness.
поча́ток слів його уст — глупо́та, а кінець його уст — зле шале́нство.
14 And the fool multiplieth words: [yet] man knoweth not what shall be; and what shall be after him, who will tell him?
Нерозумний говорить багато, та не знає люди́на, що́ буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?
15 The labour of fools wearieth them, because they know not how to go to the city.
Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.
16 Woe to thee, O land, when thy king is a child, and thy princes eat in the morning!
Горе, кра́ю, тобі, коли цар твій — хлопчи́на, а влади́ки твої спозара́нку їдять!
17 Happy art thou, O land, when thy king is a son of nobles, and thy princes eat in [due] season, for strength, and not for drunkenness!
Щасливий ти, кра́ю, коли син шляхе́тних у тебе царем, а влади́ки твої своєча́сно їдять, як ті му́жі, а не як п'яни́ці!
18 By much sloth fulness the framework falleth in; and through idleness of the hands the house drippeth.
Від лі́нощів ва́литься стеля, а з опу́щення рук тече дах.
19 A feast is made for laughter, and wine maketh life merry; but money answereth everything.
Гости́ну справляють для радощів, і вином весели́ться життя, а за срі́бло все це можна мати.
20 Curse not the king, no, not in thy thought; and curse not the rich in thy bedchamber: for the bird of the air will carry the voice, and that which hath wings will tell the matter.
Навіть у ду́мці своїй не злосло́в на царя, і в спа́льні своїй не кляни багача́, — небесний бо птах віднесе́ твою мову, а крила́тий розкаже про слово твоє.
