Acts 3
1 And Peter and John went up together into the temple at the hour of prayer, [which is] the ninth [hour];
А Петро та Іван на дев'яту годину молитви йшли ра́зом у храм.
2 and a certain man who was lame from his mother's womb was being carried, whom they placed every day at the gate of the temple called Beautiful, to ask alms of those who were going into the temple;
І не́сено там чоловіка одно́го, що кривий був з утро́би своєї матері. Його садови́ли щоденно в воро́тях храму, що Красними звалися, просити ми́лостині від тих, хто до храму йшов.
3 who, seeing Peter and John about to enter into the temple, asked to receive alms.
Як побачив же він, що Петро та Іван хочуть у храм увійти, став просити в них милостині.
4 And Peter, looking stedfastly upon him with John, said, Look on us.
Петро ж із Іваном поглянув на нього й сказав: „Подивися на нас!“
5 And he gave heed to them, expecting to receive something from them.
І той подивився на них, сподіваючися щось дістати від них.
6 But Peter said, Silver and gold I have not; but what I have, this give I to thee: In the name of Jesus Christ the Nazaraean rise up and walk.
Та промовив Петро: „Срібла й золота в мене нема, але що я маю, даю тобі: У Ім'я́ Ісуса Христа Назаряни́на — устань та й ходи!“
7 And having taken hold of him [by] the right hand he raised him up, and immediately his feet and ankle bones were made strong.
І, узявши його за прави́цю, він підвів його. І хвилі тієї зміцни́лися но́ги й сугло́бці його!
8 And leaping up he stood and walked, and entered with them into the temple, walking, and leaping, and praising God.
І, зірвавшись, він устав та й ходив, і з ними у храм увійшов, ходячи та підскакуючи, і хвалячи Бога!
9 And all the people saw him walking and praising God;
Наро́д же ввесь бачив, як ходив він та Бога хвалив.
10 and they recognised him, that it was he who sat for alms at the Beautiful gate of the temple; and they were filled with wonder and amazement at what had happened to him.
І пізнали його, що це той, що при Красних воро́тях храму сидів ради милостині. І вони перепо́внились жа́хом та по́дивом із того, що́ сталось йому!
11 And as he held Peter and John, all the people ran together to them in the portico which is called Solomon's, greatly wondering.
А тому́, що тримався він Петра та Івана, увесь наро́д зачудований збігся до них на той ґанок, який Соломоновим зветься.
12 And Peter, seeing it, answered the people, Men of Israel, why are ye astonished at this? or why do ye gaze on us as if we had by our own power or piety made him to walk?
І, побачивши це, промовив Петро до наро́ду: „Мужі ізраїльські! Чого ви дивуєтесь цим, та чого ви на нас позира́єте так, ніби те, що він ходить, ми зробили своєю силою чи благоче́стям?
13 The God of Abraham and Isaac and Jacob, the God of our fathers, has glorified his servant Jesus, whom ye delivered up, and denied him in the presence of Pilate, when he had judged that he should be let go.
„Бог Авраамів, та Ісаків, та Яковів, Бог наших батьків, Сина Свого прославив“, Ісуса, Якого ви ви́дали, і відцуралися перед Пилатом, як він присудив був пустити Його.
14 But ye denied the holy and righteous one, and asked that a man [that was] a murderer should be granted to you;
Але ви відцура́лись Святого та Праведного, і домагалися видати вам душогубця.
15 but the originator of life ye slew, whom God raised from among [the] dead, whereof we are witnesses.
Начальника ж життя ви забили, та Його воскресив Бог із мертвих, чого свідками — ми!
16 And, by faith in his name, his name has made this [man] strong whom ye behold and know; and the faith which is by him has given him this complete soundness in the presence of you all.
І через віру в Ім'я́ Його вздоро́вило Ім'я́ Його того, кого бачите й знаєте. І віра, що від Нього, прине́сла йому вздоро́влення це перед вами всіма́.
17 And now, brethren, I know that ye did it in ignorance, as also your rulers;
А тепер, браття, знаю, що вчинили ви це з несвідо́мости, як і ваші начальники.
18 but God has thus fulfilled what he had announced beforehand by the mouth of all the prophets, that his Christ should suffer.
А Бог учинив так, як Він провіщав був уста́ми Своїх усіх пророків, щоб терпіти Христові.
19 Repent therefore and be converted, for the blotting out of your sins, so that times of refreshing may come from [the] presence of the Lord,
Покайтеся ж та наверні́ться, щоб Він змилувався над вашими гріхами,
20 and he may send Jesus Christ, who was foreordained for you,
щоб часи́ відпочинку прийшли від обличчя Господнього, і щоб послав запові́дженого вам Ісуса Христа,
21 whom heaven indeed must receive till [the] times of [the] restoring of all things, of which God has spoken by the mouth of his holy prophets since time began. (aiōn g165)
що Його небо мусить прийняти аж до ча́су відно́влення всього, про що провіщав Бог від віку устами всіх святих пророків Своїх! (aiōn g165)
22 Moses indeed said, A prophet shall [the] Lord your God raise up to you out of your brethren like me: him shall ye hear in everything whatsoever he shall say to you.
Бо Мойсей провіща́в: „Господь Бог вам Пророка піді́йме від ваших братів, як мене; у всім Його слухайтеся, про що тільки Він вам говоритиме!“
23 And it shall be that whatsoever soul shall not hear that prophet shall be destroyed from among the people.
„І станеться, що кожна душа, яка не послухала б того Пророка, зни́щена буде з наро́ду“.
24 And indeed all the prophets from Samuel and those in succession after [him], as many as have spoken, have announced also these days.
Так само всі пророки від Самуї́ла й наступних, скільки їх говорило, також провіщали ці дні.
25 Ye are the sons of the prophets and of the covenant which God appointed to our fathers, saying to Abraham, And in thy seed shall all the families of the earth be blessed.
Сини ви пророків і того заповіту, що Бог вашим батька́м заповів, промовляючи до Авраама: „І в насінні твоїм усі народи землі благосло́влені будуть!“
26 To you first God, having raised up his servant, has sent him, blessing you in turning each one [of you] from your wickedness.
Воскресивши Свого Слугу, Бог послав Його перше до вас, щоб вас поблагослови́ти, щоб кожен із вас відвернувся від злих своїх учинків!“
