1 Corinthians 13
1 If I speak with the tongues of men and of angels, but have not love, I am become sounding brass or a clanging cymbal.
Коли я говорю́ мовами лю́дськими й а́нгольськими, та любови не маю, — то став я як мідь та дзвінка́ або бу́бон гудя́чий!
2 And if I have prophecy, and know all mysteries and all knowledge, and if I have all faith, so as to remove mountains, but have not love, I am nothing.
І коли маю дара пророкува́ти, і знаю всі таємни́ці й усе знання́, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставля́ти, та любови не маю, — то я ніщо!
3 And if I shall dole out all my goods in food, and if I deliver up my body that I may be burned, but have not love, I profit nothing.
І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я відда́м своє тіло на спа́лення, та любови не маю, — то пожитку не матиму жа́дного!
4 Love has long patience, is kind; love is not emulous [of others]; love is not insolent and rash, is not puffed up,
Любов довготе́рпить, любов милосе́рдствує, не за́здрить, любов не величається, не надима́ється,
5 does not behave in an unseemly manner, does not seek what is its own, is not quickly provoked, does not impute evil,
не пово́диться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не ду́має лихо́го,
6 does not rejoice at iniquity but rejoices with the truth,
не радіє з неправди, але тішиться правдою,
7 bears all things, believes all things, hopes all things, endures all things.
усе зно́сить, вірить у все, сподіва́ється всього, усе те́рпить!
8 Love never fails; but whether prophecies, they shall be done away; or tongues, they shall cease; or knowledge, it shall be done away.
Ніко́ли любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, — та припи́няться, хоч мови існують, — замо́вкнуть, хоч існує знання́, — та скасу́ється.
9 For we know in part, and we prophesy in part:
Бо ми знаємо части́нно, і пророкуємо частинно;
10 but when that which is perfect has come, that which is in part shall be done away.
коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне.
11 When I was a child, I spoke as a child, I felt as a child, I reasoned as a child; when I became a man, I had done with what belonged to the child.
Коли я дити́ною був, то я говорив, як дити́на, як дити́на я ду́мав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитя́че.
12 For we see now through a dim window obscurely, but then face to face; now I know partially, but then I shall know according as I also have been known.
Отож, тепер бачимо ми ніби у дзе́ркалі, у за́гадці, але по́тім — обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а по́тім пізна́ю, як і пі́знаний я.
13 And now abide faith, hope, love; these three things; and the greater of these [is] love.
А тепер залиша́ються віра, надія, любов, — оці три. А найбільша між ними — любов!
