Psalms 79
1 A Psalm of Asaph. O God, the Gentiles have entered into your inheritance; they have polluted your holy temple. They have set Jerusalem as a place to tend fruit trees.
Псалом Асафів. Боже, чужі народи увійшли у Твій спадок, спаплюжили Храм святині Твоєї, перетворили Єрусалим на руїни.
2 They have placed the dead bodies of your servants as food for the birds of the sky, the flesh of your saints for the beasts of the earth.
Віддали трупи рабів Твоїх на поживу птахам небесним, тіла вірних Твоїх – звірам земним.
3 They have poured out their blood like water all around Jerusalem, and there was no one who would bury them.
Вони пролили кров їхню, як воду, навколо Єрусалима, немає кому поховати [їх].
4 We have become a disgrace to our neighbors, an object of ridicule and mockery to those who are around us.
Ми стали ганьбою у сусідів наших, глузуванням і наругою у тих, хто нас оточує.
5 How long, O Lord? Will you be angry until the end? Will your zeal be kindled like a fire?
Доки, Господи, гнів Твій триватиме – вічно? [Доки] палатиме ревність Твоя, немов вогонь?
6 Pour out your wrath among the Gentiles, who have not known you, and upon the kingdoms that have not invoked your name.
Вилий лють Свою на народи, які Тебе не знають, і на царства, що імені Твого не кличуть,
7 For they have devoured Jacob, and they have desolated his place.
бо пожерли вони Якова й спустошили його обійстя.
8 Do not remember our iniquities of the past. May your mercies quickly intercept us, for we have become exceedingly poor.
Не згадуй нам гріхів наших попередників; нехай милосердя Твоє поспішить нам назустріч, бо ми геть знесилені.
9 Help us, O God, our Savior. And free us, Lord, for the glory of your name. And forgive us our sins for the sake of your name.
Допоможи нам, Боже спасіння нашого, заради слави імені Твого. Визволи нас і прости нам гріхи наші заради імені Твого.
10 Let them not say among the Gentiles, “Where is their God?” And may your name become known among the nations before our eyes. For the retribution of your servants’ blood, which has been poured out:
Чому мали б народи говорити: «Де Бог їхній?» Нехай же відомою стане серед народів помста за пролиту кров рабів Твоїх і нехай очі наші [побачать це].
11 may the groans of the shackled enter before you. According to the greatness of your arm, take possession of the sons of those who have been killed.
Нехай стогін в’язня дійде до обличчя Твого; могутністю руки Твоєї збережи [життя] приреченим на смерть.
12 And repay our neighbors sevenfold within their sinews. It is the reproach of the same ones who brought reproach against you, O Lord.
Віддяч усемеро в саме нутро сусідам нашим за наругу їхню, якою вони ганьбили Тебе, Владико.
13 But we are your people and the sheep of your pasture: we will give thanks to you in all ages. From generation to generation, we will announce your praise.
А ми, народ Твій, вівці Твого пасовища, будемо прославляти Тебе вічно, з роду в рід сповіщати будемо хвалу Твою.
