Psalms 35
1 Of David himself. O Lord, judge those who harm me; assail those who attack me.
Давидів.
2 Take hold of weapons and a shield, and rise up in assistance to me.
візьми мало́го й великого щита́, — і встань мені на допомогу!
3 Bring forth the spear, and close in on those who persecute me. Say to my soul, “I am your salvation.”
Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасника́м, скажи до моєї душі: „Я — спасі́ння твоє“!
4 Let them be confounded and in awe, who pursue my soul. Let them be turned back and be confounded, who think up evil against me.
Нехай засоро́мляться й будуть пога́ньблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоро́мляться ті, хто лихо мені замишляє.
5 May they become like dust before the face of the wind, and let the Angel of the Lord hem them in.
Бодай вони стали, немов та поло́ва на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене;
6 May their way become dark and slippery, and may the Angel of the Lord pursue them.
нехай буде доро́га їхня те́мна й сковзька́, і Ангол Господній нехай їх жене, —
7 For, without cause, they have concealed their snare for me unto destruction. Over nothing, they have rebuked my soul.
бо вони безпричинно тене́та свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою!
8 Let the snare, of which he is ignorant, come upon him, and let the deception, which he has hidden, take hold of him: and may he fall into that very snare.
Нехай на́гла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у на́гле нещастя, — бодай він до нього упав!
9 But my soul will exult in the Lord and delight over his salvation.
А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою!
10 All my bones will say, “Lord, who is like you?” He rescues the needy from the hand of the stronger one, the indigent and the poor from those who plunder him.
Скажуть усі мої кості: „Господи, хто подібний до Тебе?“Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря́ — від його дерія́.
11 Unfair witnesses have risen up, interrogating me about things of which I am ignorant.
Свідки встають неправдиві, чого я не знав — питають мене,
12 They repaid me evil for good, to the deprivation of my soul.
віддають мені злом за добро, осиро́чують душу мою!
13 But as for me, when they were harassing me, I was clothed with haircloth. I humbled my soul with fasting, and my prayer will become my sinews.
А я, як вони хворували були́, зодягався в вере́ту, душу свою мучив по́стом, молитва ж моя поверталась на лоно моє.
14 Like a neighbor, and like our brother, so did I please; like one mourning and contrite, so was I humbled.
Як при́ятель, бу́цім то брат він для мене, — так я ходив, ніби був я в жало́бі по матері, був я засму́чений, схи́лений.
15 And they have been joyful against me, and they joined together. Scourges have been gathered over me, and I was ignorant of it.
А вони, як упав я, радіють та схо́дяться, напасники́ проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовка́ють,
16 They have been scattered, yet they were unremorseful. They have tested me. They scoffed at me with scorn. They gnashed their teeth over me.
з дармоїдами та пересмі́шниками скрего́чуть на мене своїми зубами.
17 Lord, when will you look down upon me? Restore my soul from before their malice, my only one from before the lions.
Господи, — чи довго Ти бу́деш дивитись на це? Відверни́ мою душу від їхніх зубі́в, від отих левчуків одина́чку мою!
18 I will confess to you in a great Church. I will praise you among a weighty people.
Я буду Тебе прославляти на збо́рах великих, буду Тебе вихваляти в числе́ннім наро́ді!
19 May those who are my unjust adversaries not be glad over me: those who have hated me without cause, and who nod agreement with their eyes.
Нехай з мене не ті́шаться ті, хто ворогує на мене безви́нно, нехай ті не морга́ють очима, хто мене без причини нена́видить,
20 For indeed, they spoke peacefully to me; and speaking with passion to the earth, they intended deceit.
бо говорять вони не про мир, але на спокі́йних у кра́ї облу́дні слова́ вимишляють,
21 And they opened their mouth wide over me. They said, “Well, well, our eyes have seen.”
свої уста на мене вони розкрива́ють, говорять: „Ага, ага! Наші очі це бачили!“
22 You have seen, O Lord, do not be silent. Lord, do not depart from me.
Ти бачив це, Господи, — не помовчи́ ж, Господи, — не віддаляйся від мене!
23 Rise up and be attentive to my judgment, to my cause, my God and my Lord.
Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на супере́чку мою,
24 Judge me according to your justice, O Lord, my God, and do not let them be glad over me.
розсуди Ти мене по Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться,
25 Do not let them say in their hearts, “Well, well, to our soul.” Neither let them say, “We have devoured him.”
нехай не говорять у серці своїм: „Ага, — його маємо ми“, хай не кажуть вони: „Ми його проковтну́ли“.
26 Let them blush and be in awe together, those who congratulate at my misfortunes. Let them be clothed with confusion and awe, who speak great things against me.
Нехай посоромляться та застидаються ра́зом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в га́ньбу, хто рота свого розкриває на мене!
27 Let them exult and rejoice, who wish my justice, and let them ever say, “The Lord be magnified,” who will the peace of his servant.
Хай співають та звесе ляються ті, хто бажає мені правоти́, і нехай кажуть за́вжди: „Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові!“
28 And so my tongue will express your justice: your praise all day long.
А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!
