Psalms 22
1 Unto the end. For the tasks of early morning. A Psalm of David. O God, my God, look upon me. Why have you forsaken me? Far from my salvation are the words of my offenses.
Для дириґента хору. На спів: „Ланя зорі́ досві́тньої“. Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, — на́що мене Ти покинув? Далекі слова́ мого зо́йку від спасі́ння мого!
2 My God, I will cry out by day, and you will not heed, and by night, and it will not be foolishness for me.
Мій Боже, взиваю я вдень, — та Ти не озве́шся, і кли́чу вночі, — і споко́ю немає мені!
3 But you dwell in holiness, O Praise of Israel.
Та Ти — Святий, пробува́єш на хва́лах Ізраїлевих!
4 In you, our fathers have hoped. They hoped, and you freed them.
На Тебе наді́ялись наші батьки́, надіялися — і Ти ви́зволив їх.
5 They cried out to you, and they were saved. In you, they hoped and were not confounded.
До Тебе взива́ли вони — і спасе́ні були́, на Тебе наді́ялися — і не посоро́мились.
6 But I am a worm and not a man: a disgrace among men, and an outcast of the people.
А я — червяк, а не чоловік, посміхо́вище лю́дське й погорда в наро́ді.
7 All those who saw me have derided me. They have spoken with the lips and shook the head.
Всі, хто бачить мене, — насміхаються з мене, розкривають роти́, головою хита́ють!
8 He has hoped in the Lord, let him rescue him. Let him save him because he chooses him.
„Поклада́вся на Господа він, — хай же рятує його́, нехай Той його ви́зволить, — він бо Його уподо́бав!“
9 For you are the one who has drawn me out of the womb, my hope from the breasts of my mother.
Бо з утро́би Ти вивів мене, Ти безпе́чним мене учинив був на пе́рсах матері моєї!
10 I have been thrown upon you from the womb; from the womb of my mother, you are my God.
На Тебе з утро́би я зда́ний, від утроби матері моєї — Ти мій Бог!
11 Do not depart from me. For tribulation is near, since there is no one who may help me.
Не віддаля́йся від мене, бо горе близьке́, бо нема мені помічника́!
12 Many calves have surrounded me; fat bulls have besieged me.
Багато бикі́в оточи́ли мене, баша́нські бугаї́ обступи́ли мене,
13 They have opened their mouths over me, just like a lion seizing and roaring.
на мене розкрили вони свої па́щі, як лев, що шмату́є й ричи́ть!
14 And so, I have been poured out like water, and all my bones have been scattered. My heart has become like wax, melting in the midst of my chest.
Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділи́лись, стало серце моє, немов віск, розтопи́лось в моє́му нутрі.
15 My strength has dried up like clay, and my tongue has adhered to my jaws. And you have pulled me down, into the dust of death.
Висохла сила моя, як лушпи́ння, і прили́п мій язик до мого піднебі́ння, і в по́рох смерте́льний поклав Ти мене.
16 For many dogs have surrounded me. The council of the malicious has besieged me. They have pierced my hands and feet.
Бо пси оточи́ли мене, обліг мене на́товп злочи́нців, проколо́ли вони мої руки та но́ги мої.
17 They have numbered all my bones. And they have examined me and stared at me.
Я висох, рахую всі ко́сті свої, а вони придивля́ються й бачать нещастя в мені!
18 They divided my garments among them, and over my vestment, they cast lots.
Вони ді́лять для се́бе одежу мою, а про ша́ту мою жеребка́ вони кидають.
19 But you, O Lord, do not take your help far from me; be attentive to my defense.
А Ти, Господи, не віддаляйся, — Допомо́го моя, поспіши ж мені на оборо́ну!
20 O God, rescue my soul from the spear, and my only one from the hand of the dog.
Від меча збережи мою душу, одина́чку мою з руки пса!
21 Save me from the mouth of the lion, and my humility from the horns of the single-horned beast.
Спаси мене від пащі ле́в'ячої, а вбогу мою — від рогів бу́йволів.
22 I will declare your name to my brothers. In the midst of the Church, I will praise you.
Я звіщатиму Ймення Твоє своїм бра́ттям, буду хвалити Тебе серед збо́ру!
23 You who fear the Lord, praise him. All the offspring of Jacob, glorify him.
Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде — шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння Ізраїлеве,
24 May all the offspring of Israel fear him. For he has neither spurned nor despised the pleas of the poor. Neither has he turned his face away from me. And when I cried out to him, he heeded me.
бо Ві́н не пого́рдував і не знева́жив стражда́ння убогого, і від нього обличчя Свого́ не сховав, а почув, як він кликав до Ньо́го!
25 My praise is with you, within a great church. I will pay my vows in the sight of those who fear him.
Від Тебе повста́не хвала́ моя в зборі великім, — принесу́ свої жертви в присутності тих, хто боїться Його, —
26 The poor will eat and be satisfied, and those who yearn for the Lord will praise him. Their hearts will live forever and ever.
будуть їсти покірні — і си́тими ста́нуть, хвали́тимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!
27 All the ends of the earth will remember, and they will be converted to the Lord. And all the families of the Gentiles will adore in his sight.
Усі кі́нці землі спам'ята́ють, і до Господа ве́рнуться, і вкло́няться перед обличчям Його́ всі племе́на наро́дів,
28 For the kingdom belongs to the Lord, and he will have dominion over the Gentiles.
бо царство Господнє, — і Він Пан над наро́дами!
29 All the fat of the earth have gnashed their teeth, and they have adored. In his sight, they will fall down, all those who descend to the ground.
Будуть їсти й покло́няться всі багачі́ на землі, перед обличчям Його на коліна попа́дають всі, хто до по́роху схо́дить і не може себе оживи́ти!
30 And my soul will live for him, and my offspring will serve him.
Бу́де пото́мство служити Йому́, — й залі́чене буде навіки у Господа.
31 There will be announced for the Lord a future generation, and the heavens will announce his justice to a people who will be born, whom the Lord has made.
При́йдуть і будуть звіщать Його правду наро́дові, який буде наро́джений, що Він це вчинив!
