Psalms 12

1 Unto the end. For the octave. A Psalm of David. Save me, O Lord, because holiness has passed away, because truths have been diminished, before the sons of men.

Для дириґента хору. На окта́ву. Псалом Давидів. Спаси мене, Господи, бо нема вже побожного, з-поміж лю́дських синів позника́ли вже вірні!

2 They have been speaking emptiness, each one to his neighbor; they have been speaking with deceitful lips and a duplicitous heart.

Марно́ту говорять один до одно́го, їхні уста обле́сні, і серцем подвійним говорять.

3 May the Lord scatter all deceitful lips, along with the tongue that speaks malice.

Нехай підітне́ Господь уста обле́сливі та язика чванькува́того

4 They have said: “We will magnify our tongue; our lips belong to us. What is Lord to us?”

тим, хто говорить: „Своїм язиком будем си́льні, наші уста при нас, — хто ж буде нам пан?“

5 Because of the misery of the destitute and the groaning of the poor, now I will arise, says the Lord. I will place him in safety. I will act faithfully toward him.

Через утиск убогих, ради сто́гону бідних тепер Я повстану, — говорить Господь, — поставлю в безпе́ці того, на ко́го розтя́гують сітку!

6 The eloquence of the Lord is pure eloquence, silver tested by fire, purged from the earth, refined seven times.

Господні слова — слова чисті, як срі́бло, очищене в глинянім го́рні, сім раз перето́плене!

7 You, O Lord, will preserve us, and you will guard us from this generation into eternity.

Ти, Господи, їх пильнува́тимеш, і будеш навіки нас стерегти́ перед родом оцим!

8 The impious wander aimlessly. According to your loftiness, you have multiplied the sons of men.

Безбожні кружля́ють навко́ло, бо нікче́мність між лю́дських синів підійма́ється.