Proverbs 5
1 My son, pay attention to my wisdom, and incline your ear to my prudence,
Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
2 so that you may guard your thinking, and so that your lips may preserve discipline. Do not pay attention to the deceit of a woman.
щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
3 For the lips of a loose woman are like a dripping honeycomb, and her voice is smoother than oil.
Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
4 But in the end, she is as bitter as wormwood, and as sharp as a two-edged sword.
та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
її ноги до смерти спускаються, шео́лу тримаються кроки її! (Sheol h7585)
6 They do not walk along the path of life; her steps are wandering and untraceable.
Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
7 Therefore, my son, listen to me now, and do not withdraw from the words of my mouth.
Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
8 Make your way at a distance from her, and do not approach the doors of her house.
віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
9 Do not give your honor to foreigners, and your years to the cruel.
щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
10 Otherwise, outsiders may be filled with your strength, and your labors may be in a foreign house,
щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
11 and you may mourn in the end, when you will have consumed your flesh and your body. And so you may say:
І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
12 “Why have I detested discipline, and why has my heart not been quieted by correction?
і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
13 And why have I not listened to the voice of those who guided me? And why has my ear not inclined to my teachers?
І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
14 I have almost been with all evil in the midst of the church and of the assembly.”
Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
15 Drink water from your own cistern and from the springs of your own well.
Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
16 Let your fountains be diverted far and wide, and divide your waters in the streets.
чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
17 Hold them for yourself alone, and do not let strangers be partakers with you.
Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
18 Let your spring be blessed, and rejoice with the wife of your youth:
Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
19 a beloved doe and most pleasing fawn. Let her breasts inebriate you at all times. Be delighted continually by her love.
вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
20 Why are you seduced, my son, by a strange woman, and why are you kept warm by the bosom of another?
І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
21 The Lord beholds the ways of man, and he considers all his steps.
Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
22 His own iniquities take hold of the impious, and he is bound by the cords of his own sins.
власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
23 He shall die, for he has not held to discipline. And by the multitude of his foolishness, he shall be deceived.
помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!
